Офшорний бізнес: Що таке офшор і офшорна зона простими словами

Разное

Содержание

Офшорний бізнес — податкова оптимізація

Фіскальна система в Україні, як і в більшості інших держав Східно-Європейського регіону, на сьогоднішній день має ще багато вад. Більш того, події останніх років значно загострили фінансову і політичну нестабільність в країні, що дуже негативно відбивається на бізнесі, на якому б рівні він не був. Тому багато досвідчених і починаючих підприємців прагнуть стабілізувати свої справи шляхом використання офшорних схем. Такі дії давно застосовуються провідними компаніями планети, що підтверджує їх ефективність. Серед основних переваг, які відкриває використання офшорних схем, перш за все, необхідно відзначити наступні:

  • Надійність і стабільність політичної і фінансової обстановки, що дозволяють максимально убезпечити свій бізнес.
  • Легальне зниження податкових виплат (в деяких випадках цей показник зводиться до нуля).
  • Надання різних пільг, серед яких такі умови як отримання ВНЖ, вигідне кредитування, відкриття банківських рахунків в будь-яких фінансових структурах планети.
  • Максимальна конфіденційність інформації, яка в першу чергу проявляється в збереженні даних про реального власника.

Для того щоб всі ці пункти були реалізовані в повній мірі, потрібно грамотний професійний підхід до відкриття, реєстрації офшорної компанії. Саме такі послуги надають фахівці компанії Finance Business Service. Високий рівень кваліфікації і солідний досвід роботи в даній сфері допомагає нам з максимальною точністю проаналізувати ситуацію в кожному окремому випадку. Тому наші співробітники завжди безпомилково виберуть для вас офшорну юрисдикцію, враховуючи всі вимоги, нададуть необхідні рекомендації по відкриттю офшорної компанії, а також допоможуть провести процедуру реєстрації офшору на Сейшелах, БВО, в Бахрейні і будь-якій державі, що входить в списки офшорів, оншорів, мідшорів або країн з високим рівнем фінансово-політичної стабільності.

Офшорна фірма — легальний інструмент для успішного бізнесу

Офшорною зоною стає країна, де діє пільгова, а часто і нульова схема стягнення податків. Можливі такі види:

Вимога при агентській схемі

Оншорна компанія повинна відповідати ряду вимог, що визначає в кінцевому рахунку «працездатність» схеми. Суть таких в наступному:

  • Класична офшорна зона: Сейшельські острови, Беліз, Сент-Вінсент, Панама, Співдружність Домініки, Гренадіни. Це стабільні в економічному відношенні юрисдикції, де промисловість не дуже розвинена. Компаніям, зареєстрованим на території таких держав, не доводиться платити податок на прибуток, оскільки його замінюють фіксованим збором. Ще одна перевага — ніхто не вимагає здійснення аудиторського моніторингу та здачі звітів фінансового характеру.
  • Низький рівень оподаткування представлений в Гонконзі, на Кіпрі, в Сінгапурі і в Ісландії. Існують ситуації, коли неможливо або небажано реєструвати фірму в класичній офшор-зоні. Тоді можна скористатися перспективами діяльності в одній з перерахованих вище країн. Податки в цьому випадку платити потрібно, як і подавати фінансову звітність. Звичайно, відповідальність вище і ціна такої компанії буде дорожче, ніж в класичній зоні.
  • Офшорними зонами з високим рівнем оподаткування вважають, наприклад, Австрію і Швейцарію. Зниження податкового тягаря в цьому випадку буде не таким істотним, зате компанія зможе отримати вагому репутацію на світовому ринку, оскільки ці країни є престижними для розвитку бізнесу.

Схеми використання офшорів

Обираючи офшорну схему, важливо враховувати всі нюанси і максимально ефективно використовувати потенційні можливості. Багато в чому це буде залежати від цілей здійснення діяльності, а також сфери, в якій працює компанія. Крім того, варто брати до уваги норми вітчизняного законодавства. Розумно продумана схема стане запорукою прибуткового бізнесу.

Офшорна компанія — вдале рішення для власника бізнесу в будь-якій сфері. Це ефективний інструмент для тих, хто хоче максимально використати легальні можливості, щоб оптимізувати податкове планування, захистити і консолідувати активи, застрахуватися від нестабільності.

Finance Business Service — ми пропонуємо найкраще

Як показує практика, на ринку активізувалися сумнівні реєстраційні агенти, які просто зникають після отримання оплати, відмовляються надати повний пакет документів, не виконують взяті на себе зобов’язання по реєстрації та інших послуг. Радимо не ризикувати своїми грошима і особисто переконатися в компетентності агента перед тим, як довіряти йому рішення важливого завдання.

Фахівці Finance Business Service вже не перший рік допомагають бізнесменам стати власниками офшорних компаній і скористатися всіма перевагами роботи в цьому затребуваному і перспективному сегменті.

Ми володіємо достатнім досвідом роботи в цій сфері і постійно «тримаємо руку на пульсі», здійснюючи моніторинг змін в чинному законодавстві України. Тому наші клієнти завжди можуть розраховувати на вичерпні відповіді на всі супутні питання і кваліфіковані консультації. Повний пакет документів, необхідний для відкриття банківського рахунку офшорної фірми, оформляється безпосередньо в офісі.

Офшорний бізнес

Офшорний бізнес

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обов’язковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення зв’язку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст. 18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering – FATF). Друга організація – OECD – Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С. 21–22].

Слово «офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С. 235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 70–75% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор – також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія – підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute – список можна продовжити і далі [2, с. 37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде консультування з ведення офшорного бізнесу. Основним завданням українського представництва буде аналіз фінансової та економічної ситуації України і банківського сектора. За словами прес-секретаря Baltic International Bank Едгараса Ласманиса, представництво банку буде забезпечувати обслуговування латвійських і литовських компаній, що мають партнерські відносини з українськими компаніями і провадять бізнес на території України. Також представництву має завдання налагодити контакти з бізнес-структурами і фінзакладами України За словами юриста латвійської консалтингової компанії International Overseas Services Юлії Мар’євич, інтерес латвійського банку до українського ринку невипадковий. «Значна кількість українських бізнесменів працюють через латвійські банки, що виступають як транзитний пункт при роботі цих бізнесменів з європейськими компаніями. А оскільки Латвія входить до складу ЄС, робота і, зокрема, банківські перерахування відбуваються швидше», – зазначають пані Мар’євич. На думку банкірів, прибалтійські банки зацікавлені в консалтинговому бізнесі з організації роботи й обслуговуванню офшорних компаній. Крім того, менеджмент Baltic International Bank з особистого досвіду знає ситуацію і методику роботи в українському банківському секторі. Акціонерами банку є брати В’ячеслав і Леонід Крамні, а також брати Білоконь. У 1993–1994 році В’ячеслав Крамний очолював зовнішньоторговельне об’єднання Укрінвалютторг.



Висновок

Отже, офшорна зона є однією з різновидів вільних економічних зон, особливостями яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Література

1. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони. – 2006. – №3. С. 233–236.

2. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України. –2006. – №2. – С. 34–41.

3. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України. – 2007. – №11. – С. 18–25.

4. Череп А.В. Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава. –2006. – №6. – С. 21–30.

5. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные экономические зоны. – М.: Ось-89, 1997. – 192 с.


Теги: Офшорний бізнес  Реферат  Экономика отраслей
Просмотров: 16982
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Офшорний бізнес

Офшорний бізнес

Розвиток офшорного бізнесу в Україні

 

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід’ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О.Бондарева, В.Кравченка, Н.Кучерявенка, С.Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С.Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Офшорний бізнес ґрунтується на можливостях, які надаються офшорними зонами. Офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або територією реєстрації (офшорні компанії).

В основу організації діяльності офшорних зон покладений універсальний принцип податкового законодавства, згідно якого обовязковому оподатковуванню підлягають доходи, джерело яких знаходиться на території даної держави. У тих випадках, коли джерело доходу знаходиться за рубежем або локалізоване недостатньо точно, воно може бути виключене із сфери податкової відповідальності в межах території даної держави.

В офшорних зонах пропонуються різноманітні методики роботи. Проте усі вони зводяться до скорочення звязку між бізнес-організацією і податковою юрисдикцією (податковою відповідальністю). У більшості випадків це досягається використанням через офшорну компанію іншої компанії, що знаходиться у країні з високим, у порівнянні з офшором, рівнем оподатковування.

Говорячи про потенціал офшорного бізнесу і його місце в міжнародних економічних відносинах, варто відзначити наступне. Масштаби офшорного бізнесу в останні роки стрімко зростають. За існуючими оцінками, протягом найближчих 10 років більше половини всього обсягу світових валютних операцій буде проходити через офшори.

Явище офшорів в Україні існує вже понад 10 років, хоча в податковому законодавстві цей термін з’явився лише у 1997р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст.18 цього Закону на валові витрати можна віднести лише 85% суми договору з компанією, що має офшорний статус. Крім того, Закон зобов’язує Кабінет Міністрів України щорічно затверджувати перелік офшорних зон. Боротьбу зі злочинним використання офшорів та відмиванням грошей здійснюють так міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering FATF). Друга організація OECD Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С.2122].

Слово «офшор» походить від англійського offshore «поза берегом», тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С.235]. Офшорний бізнес став невід’ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне явище можливість широкого доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 7075% отриманих інвестицій надходить через офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження, убезпечити свій капітал є досить природним. Адже відомою є така фраза Рокфеллера: «Якщо можна не платити, то потрібно не платити».

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор також компанії міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових гаванях» (ВЕЗ).

Офшорна компанія підприємницьке товариство, еквівалентом якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство, але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і директори не є резидентами цієї країни.

Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і прибутковому податках.

Останнім часом цілі використання офшорних компаній трохи змінилися. Так, якщо раніше офшор був необхідний, в основному, для вивозу капіталу, то тепер він виступає досить ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за рубежем.

Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів з України.

Офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країн, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження. Однією з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute список можна продовжити і далі [2, с.37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників: вага податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз’яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

«Економические известия» повідомляють, що в Україні просувають офшорний бізнес У Києві планують відкрити представництво латвійського Baltic International Bank. Основним інтересом BIB`a в Україні, швидше за все, буде

Офшорний бізнес 👍, Науковий портал Predmety.in.ua

  • Методи соціально-економічного управління Методи соціально-економічного управління – комплекс методів цілеспрямованого впливу на окремих працівників, групу і трудовий колектив з метою створення потужних і динамічних стимулів до ефективної праці…

  • Рентні позики Рентні позики – один з видів державних позик, на який держава не встановлює термін і не бере на себе зобов’язання повернути в обумовлений термін суму…

  • Концепція маркетингу Концепція маркетингу (концепция маркетинга) – система ринкових відносин, яка стверджує, що запорукою досягнення успіху на ринку є просування таких товарів і послуг, які у більшій…

  • Державне регулювання цін Державне регулювання цін – комплекс важелів і методів прямого та опосередкованого впливу держави на механізм ціноутворення. Пряме регулювання – безпосереднє встановлення нижньої та верхньої меж…

  • Нетто-баланс Нетто-баланс – торговий баланс, у якому вартість експорту товарів і послуг дорівнює вартості їх імпорту….

  • Населення у працездатному віці Населення у працездатному віці – частина населення країни певної вікової групи, яка визначається в різних країнах чинним законодавством. У Великобританії, зокрема, повнолітніми є особи, які…

  • Право фінансове Право фінансове – сукупність юридичних норм, які регулюють відносини власності у процесі утворення, розподілу та використання фінансових ресурсів держави та органів місцевого самоврядування з метою…

  • Машинно-технологічні станції Машинно-технологічні станції – державні, приватні та колективні спеціалізовані підприємства, які надають сільськогосподарським підприємствам різних форм власності платні послуги з виконання механізованих сільськогосподарських робіт, прокату техніки,…

  • Право трудове Право трудове – сукупність правових норм, які регулюють відносини між підприємцями та найманими працівниками, а також трудові відносини у межах не капіталістичних підприємств та організацій….

  • Припинення діяльності підприємства Припинення діяльності підприємства – процес ліквідації та реорганізації підприємства і конкретний механізм їх здійснення. П. д. п. відбувається шляхом його ліквідації та реорганізації. Реорганізація –…

  • Засоби виробництва Засоби виробництва – сукупність предметів праці та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг (див. Виробництво). Розрізняють активні та пасивні…

  • Історія народного господарства (економічна історія) Історія народного господарства (економічна історія) – окрема економічна дисципліна, яка вивчає економічні системи країн світу у процесі історичного розвитку, властиві їм закони, закономірності та тенденції…

  • Особистий дохід Особистий дохід – один з найважливіших показників життєвого рівня громадян, що відображає їх фінансові та натуральні (в грошовій оцінці) надходження від усіх видів діяльності. Якщо…

  • Початковий капітал Початковий капітал – сума грошей, цінних паперів, матеріально-речових цінностей, необхідних підприємцю для відкриття власної справи, створення підприємства з виробництва товарів, послуг. П. к. неоднаковий в…

  • Інвестор іноземний Інвестор іноземний – іноземні юридичні та фізичні особи, а також іноземні держави, міжнародні організації, які мають право здійснювати інвестиції відповідно до законодавства країни свого місцезнаходження….

  • Акція преференційна Акція преференційна – привілейована акція, власник якої отримує право голосу при не оголошенні дивідендів….

  • Політика дорогих грошей Політика “дорогих” грошей – політика уряду центрального банку, яка передбачає скорочення грошової маси в обігу….

  • Облік податковий Облік податковий – облік усіх податкових надходжень і платежів зареєстрованих і незареєстрованих платників податків в органах податкової інспекції. Платники податків подають до місцевих відділень Державної…

  • Вторинний ринок цінних паперів Вторинний ринок цінних паперів – ринок, на якому обертаються цінні папери після первинного їх розміщення….

  • Стримувальна фіскальна політика Стримувальна фіскальна політика – заходи уряду, спрямовані на скорочення урядових закупівель або на зростання чистих податків, що мають на меті боротьбу з інфляцією….

  • Масове виробництво Масове виробництво – машинне або автоматизоване виробництво, яке характеризується випуском одноіменної продукції у великих кількостях за значної стабільності її номенклатури. Такими видами продукції є автомобілі,…

  • Вексель у комплекті Вексель у комплекті – вексель, випущений одним або двома дублікатами, оплата одного з яких анулює інші….

  • Соціальна функція заробітної плати Соціальна функція заробітної плати – здатність заробітної плати сприяти встановленню соціальної справедливості в суспільстві….

  • Норма додаткової вартості Норма додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене у процентах. Її формула, де т – додаткова вартість; v – змінний капітал; м…

  • Ставка Ставка (ставка) – економічний термін, що стосується податку, банківського відсотка, платежу й означає розмір, частку податкових вилучень з доходів, плати за наданий кредит….

  • Стратегія підприємства фінансова Стратегія підприємства фінансова – система довготермінових заходів фінансової діяльності підприємства (фірми, компанії) та найефективніших шляхів їх реалізації. Основними етапами формування С. п. ф. є: формування…

  • Курс паритетний Курс паритетний – розрахунковий курс у міжнародному платіжному обороті, що базується на паритеті валют….

  • Кореспондентський договір Кореспондентський договір – угода між двома або кількома кредитними установами однієї або різних країн про здійснення платежів і розрахунків, які виконує одна кредитна установа за…

  • Митні збори Митні збори – додаткові понадмитні платежі, які стягують митні органи за митне оформлення товарів, транспортних засобів, спадщини та інших предметів, що переміщуються через митний кордон…

  • Реєстраційний внесок Реєстраційний внесок – обов’язковий щорічний внесок, який роблять усі учасники біржової торгівлі….

  • Контрольована компанія Контрольована компанія – компанія, більшістю голосуючих акцій якої володіє інша фізична або юридична особа….

  • Крива Лоренца Крива Лоренца – крива, яка показує розподіл доходів у суспільстві та його відхилення від лінії абсолютної рівності, ступінь, а отже, нерівність розподілу. Ступінь нерівності вимірюється…

  • Економічний район (ЕР) Економічний район (ЕР) – у широкому значенні – форма територіальної організації господарства країни, господарська територія, на якій на основі територіального поділу праці, особливостей структури господарства,…

  • Структура економічних законів Структура економічних законів – комплекс стійких сутнісних і сталих зв’язків між різними сторонами та ланками одного економічного закону в межах окремих типів і видів економічних…

  • Акція трудового колективу Акція трудового колективу – іменна акція, за змістом подібна до облігацій, поширюється тільки серед працівників компанії і є засобом залучення додаткових фінансових ресурсів. Правового становища,…

  • Ціна довідкова Ціна довідкова – ціна, яка є початковою для продавця і покупця при визначенні контрактної ціни, що фіксується у документах про угоду….

  • Податок дегресивний Податок дегресивний – податок, ставка якого збільшується зі зростанням доходу, але кожен наступний приріст ставки податку є меншим за попередній….

  • Техніка Техніка (техника) – 1. Сукупність технічних засобів економіко-виробничої діяльності, що призначені для підвищення продуктивності праці і якості продукції. 2. Сукупність навичок і способів діяльності….

  • Еквівалент ринкової ціни Еквівалент ринкової ціни (эквивалент рыночной цены) – розрахункова усереднена грошова одиниця, аналогічна середній ринковій ціні товарів для вартісної оцінки бартерних товарообмінних операцій при укладанні торгівельних…

  • Ступінь експлуатації Ступінь експлуатації – відносна величина додаткової вартості, що безоплатно вилучається власниками засобів виробництва у процесі експлуатації найманої праці. Точним вираженням С. е. робочої сили К….

    • Офшорна зона — Вікіпедія

    Офшорна зона (від англ. off shore — «поза берегом») — один із видів вільних економічних зон, що належать до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання.

    Синоніми офшорної зони — офшорний центр, безподаткова зона, податковий притулок, податкова гавань.

    Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

    Крім того, більшість офшорних зон має відносно прості вимоги з ліцензування й регулювання фінансових компаній та інших фірм.

    Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії (тобто такі, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції) і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності.

    Основні ознаки у визначенні офшорних зон[ред. | ред. код]

    • Оподаткування. Багато офшорних юрисдикцій стягують податки, проте всі вони або не стягують податок на прибуток взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами. Відсутність податку на прибуток, як правило, є частиною політики залучення іноземного капіталу. У ряді випадків податок на прибуток не вводиться внаслідок бідності значної частини населення. Багато податкових притулків у басейні Карибського моря є невеликими, малорозвиненими країнами з бідним населенням; у цих умовах країна може мати значно більший прибуток при низькому рівні податків і зборів. Важливою особливістю більшості офшорних територій є надання пільгового податкового режиму та виконання вимоги проведення ділових операцій за межами країни, де офіційно зареєстрована офшорна компанія.
    • Фінансова секретність. Певний рівень секретності також є характерним для офшорних юрисдикцій, як і для інших країн. Проте більшість країн не захищає цю інформацію від розслідування правоохоронними органами іноземної держави, особливо коли розслідування здійснюється відповідно до міжнародного договору. Особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської й комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар’єрів секретності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої країни. З цієї точки зору розрізняють дві категорії офшорних юрисдикцій:
    • країни, які відмовляють у послабленні своєї секретності, незважаючи на використання такого режиму секретності зі злочинною метою;
    • країни, що дозволяють законні розслідування в належних випадках.
    • Валютний контроль. Офшорні юрисдикції мають, як правило, систему подвійного валютного контролю. В її основу поставлена відмінність між резидентами та нерезидентами, а також між національною й іноземною валютами. Загальне правило: резиденти піддаються валютному контролю, а нерезиденти — не піддаються. Проте нерезиденти піддаються звичайному контролю відносно місцевої валюти. З компанією, створеною в офшорній юрисдикції, що належить нерезидентам і здійснює свою діяльність зовні юрисдикції, поводяться як з нерезидентом з погляду валютного контролю. Відповідно іноземна особа може сформувати компанію в країні податкового притулку для здійснення бізнесу в інших юрисдикціях. В такому разі компанія не піддаватиметься валютному контролю в податковому притулку, оскільки вона не здійснює операцій у валюті інших юрисдикцій і не займається бізнесом у цій офшорній юрисдикції.
    • Комунікації. Більшість офшорних юрисдикцій мають надійні засоби зв’язку — добрі телефонні, кабельні та телексні послуги зв’язку для з’єднання їх з іншими країнами. Багато хто має також регулярний повітряний зв’язок. Наприклад, є щоденні безпосадочні авіарейси між Каймановими Островами та Маямі та пряма лінія між Х’юстоном і Гранд Кайманом. Вживання англійської мови як основної в карибських юрисдикціях і їх близькість до території США також сприяє їх особливій привабливості для жителів США та Канади.
    • Легкість доступу до зарубіжної банківської системи. Використовування офшорних юридичних осіб дає можливість розміщувати капітал у твердій валюті в надійних банках стабільної країни. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають усталені зв’язки й можливість відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку. Такий рахунок може використовуватися для безготівкових розрахунків, здійснення інших операцій (перекази, акредитиви, банківські гарантії) або для акумуляції неформальних фундацій коштів як «скарбничка» грошей.

    Офшорні зони й Україна[ред. | ред. код]

    Вперше українські бізнесмени дістали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 році. В квітні 1991 року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності — внесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки нерегулярної пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів тощо. За міжнародними мірками, вартість послуг була досить висока: $4800 — за реєстрацію і $1100 щорічно — за підтримку. За минулий період у результаті зростання пропозиції подібного роду послуг і зростання конкуренції ціна офшору впала до $500.

    Офшорні схеми засновані на використанні можливостей, що надаються укладеними угодами про усунення подвійного оподаткування. Офшорні схеми все частіше стали спиратися не тільки на угоди купівлі-продажу, але й на лізингові, комісійні, трастові, страхові та інші договірно-правові форми здійснення складних комерційних операцій. Зарубіжні офшорні компанії використовуються в процесі поточного й довгострокового фінансування українських проектів із-за кордону. В схемах цього типу звичайно широко задіяні спеціалізовані компанії, розташовані в зонах податкових пільг.

    Українські банки й фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів. Збільшилася роль офшорних схем у формуванні транснаціональних господарських систем, коли офшорні фірми вбудовуються в мережу зовнішніх філіалів українських підприємств. Офшорні схеми часто націлені на подолання іноземних податкових бар’єрів.

    Існує комплекс факторів, які стимулюють розвиток офшорного бізнесу в Україні. До головних із них належать: тягар податкового навантаження та неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики й використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізація економіки й задіяння офшорних схем для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. На думку експертів, протягом 1980-х років до Швейцарії були переведені з Центральної Європи й колишнього СРСР мільярди доларів. У швейцарців немає однозначної думки, чи можна вважати всі ці внески злочинними. Проте ці гроші потрапляють у категорію «підозрілих» і можуть бути заблоковані. Українських бізнесменів у офшорні зони вабить можливість ухилення від сплати податків або відмивання «брудних грошей» (за ці діяння передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 212 і ст. 209 КК України)

    Перелік офшорних зон[ред. | ред. код]

    • Гонконг. Провідний банківський центр Азіатсько-Тихоокеанського регіону, третій за величиною світовий фінансовий центр після Нью-Йорка та Лондона. Діє 15-відсотковий податок на рахунки іноземних банків. З огляду на валютно-фінансову кризу в регіоні та перехід у липні 1997 року території під юрисдикцію КНР спостерігається тенденція до поступової втрати привабливості території для світових інвесторів.
    • Сінгапур. Політично та економічно найстабільніша країна в регіоні Південно-Східної Азії. На фоні загострення фінансової кризи в ПСА Сінгапур зберігає стабільність і набуває все більшої ваги як регіональний фінансовий центр. У країні відсутні податки на банківські вклади для нерезидентів.
    • Вануату. Острів, розташованими у Південно-Східній Азії поблизу Австралії та Нової Зеландії. Відсутні податки на прибуток, продаж, податок на додану вартість, прибуток корпорацій, нерухомість, дарування. Крім того, в офшорній зоні діють суворі закони, які захищають повну конфіденційність банківських операцій.
    • Острови Кука. Архіпелаг із 15 островів, розташований поблизу Нової Зеландії. Низькі податки на прибуток та на прибуток корпорацій роблять територію надзвичайно привабливою для здійснення банківської діяльності середніми та малими компаніями.
    • Науру. Острів, розташований у західній частині Тихого океану. Відсутні податки на прибуток, передачу майна в спадщину, власність та нерухомість.
    • Нідерландські Антильські острови (острови Кюрасао, Бонер, Мартен).
    • Андорра. Невелика країна, розташована між Іспанією та Францією.
    • Дамаск. За повідомленням Посольства України в Лівані, офшорна зона розташована у столиці Сирії.
    • Гібралтар. Територія під юрисдикцією Великої Британії, розташована на півдні Піренейського півострова і суміжна з Іспанією.
    • Острів Мен.
    • Острів Гернсі.
    • Острів Джерсі.

    Острови Мен, Гернсі та Джерсі формально не входять до складу Великої Британії, але, користуючись певним суверенітетом, належать до сфери її безпосереднього впливу.

    Головна відмінність цих територій від планомірно створюваних офшорних зон інших держав полягає в тому, що їх статуси мають значні розбіжності, оскільки вони формувалися в різні часи й під впливом різних обставин. Спільним є те, що там існують ліберальніші, ніж у Великій Британії, режими в сфері оподаткування, заснування й реєстрації банків і торгових компаній, максимально спрощені бюрократичні процедури, забезпечується конфіденційність для вкладників капіталу, їх захист і високий рівень професійного обслуговування. Завдяки цьому тут створюються надзвичайно привабливі умови для інвесторів, здійснення широкомасштабних фінансових і торгово-посередницьких операцій.

    Очікується створення офшорно-страхового центру в італійському Трієсті (відповідне урядове рішення ще не набрало чинності).

    Країни, які можна вважати офшорними зонами[ред. | ред. код]

    Британські острівні регіони[ред. | ред. код]

    Близький Схід[ред. | ред. код]

    Центральна та Південна Америка[ред. | ред. код]

    Європа[ред. | ред. код]

    Карибський регіон[ред. | ред. код]

    Африка[ред. | ред. код]

    Азія та Тихоокеанський регіон[ред. | ред. код]

    Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. (грудень 2006)

    Офшорний бізнес

    Офшорні зони створюються, як правило, на невеликих територіях, часто розташованих на островах, тобто природним чином ізольованих. Зазвичай ці зони бідні природними копалинами і малопридатні для сільськогосподарського виробництва. За рахунок надання цим територіям особливого статусу і пільг залучаються зовнішні джерела економічного розвитку.

    Місцева адміністрація офшорних зон регуляpно отримує доходи від реєстраційних зборів, щорічних мит і платежів, місцевих податків, нехай і стягнутих за пільговими ставками. Причому доходи ці ростуть пропорційно збільшенню числа створюваних кампаній. Місцеве населення отримує можливість працювати в офісах іноземних фірм, у службах зв’язку, готелях, на транспортних підприємствах і т.д. Для додаткового стимулювання іноземних інвесторів на територіях ряду офшорних країн створені ще й вільні експортні зони.

    Принциповим моментом є те, що оффшоpний режим вводиться саме для залучення іноземних інвестицій. Тому, як правило, податкові та інші пільги встановлюються лише для іноземних компаній, і паралельно вживаються заходи для ізоляції офшорного бізнесу від внутрішнього ринку. Не випадково офшорними стають саме острівні і анклавні території окремих держав. У більшості випадків передбачається, що власниками й акціонерами офшорних компаній можуть бути тільки іноземні юридичні та фізичні особи. Весь необхідний їм капітал вони повинні ввозити з-за кордону. Обмежується можливість виходу офшорних компаній на внутрішній ринок, щоб не допустити використання ними пільгового статусу для конкурентної боротьби з національними компаніями і підриву національного валютного, митного і податкового законодавства та контролю.

    Що ж таке офшорна компанія? Це термін, що характеризує особливий організаційно-юридичний статус підприємства, який забезпечує йому максимальне зниження податкових втрат.

    Даний статус надається підприємствам, провідним справи за межами юрисдикції, де дана компанія офіційно зареєстрована. Законодавство зазвичай наказує, щоб установа функціонуючого офісу і керування компанією також здійснювалося поза територією реєстрації. З юридичної точки зору офшорна компанія принципово нічим не відрізняється від інших компаній і підприємств. Вона є повноправним суб’єктом господарських правовідносин і може здійснювати операції нарівні з іншими юридичними особами.

    Нерезидентний статус компанії є її основною відмінністю від інших компаній. Це означає, що центр управління та контролю офшорної фірми знаходиться за кордоном. Достатньо всього декількох формальних атрибутів — власників, директорів, статуту, банківського рахунку та комплекту реєстраційних документів — для нормального функціонування компанії.

    Слід врахувати, що законодавство юрисдикцій, що дають можливість відкриття офшорних компаній, нерідко передбачає вимогу наявності на їх території зареєстрованого офісу та секретаря (агента) компанії. Зареєстрований офіс — це просто адреса, по якому влади чи інші особи можуть вступати в контакт з представником або агентом компанії. З цього офісу не може здійснюватися управління компанією. Навіть укладання контрактів на території юрисдикції може послужити приводом для позбавлення компанії офшорного статусу (і, зрозуміло, всіх привілеїв).

    Офшорна компанія може мати як резидентні представництва, так і філіали за кордоном. Так само за кордоном може знаходитися і діючий офіс компанії, однак у багатьох випадках компанія може діяти і без такого.

    Конфіденційність володіння офшорною компанією забезпечується інститутом номінальних власників і номінальних директорів. У цьому випадку в усіх реєстраційних документах фігурують прізвища не реальних власників, а номінальних осіб. Подібного роду послуги забезпечуються секретарськими компаніями. Зрозуміло, за такої форми володіння номінальний директор лише формально перебуває на такій посаді. Фактично ж він бере на себе зобов’язання не вчиняти будь-яких дій, не передбачених контрактом. Управління компанією в цьому випадку здійснює її власник або його представник, які діють на підставі довіреності на право здійснення юридичних угод від імені компанії.

    Законодавство різних країн по-різному ставиться до офшорних компаній — від розгорнутого антіоффшорного руху до політики максимального сприяння. Причому, на відміну від усталеного штампа, реєстрація фірм офшорного типу можлива не тільки в острівних або карликових юрисдикціях, але й у більш престижних країнах.

    Багато країн Європи надають можливість реєстрації офшорних фірм, причому законодавство деяких дозволяє мати навіть реально функціонуючий офіс! Наприклад, у такій респектабельної країні, як Швейцарія, певного типу фірм в деяких кантонах дозволяється проводити офшорні операції навіть в тому випадку, якщо фірми мають офіс і персонал. Зрозуміло, при цьому податкові втрати не усуваються повністю, але зменшуються у багато разів.

    Таким чином, офшорна компанія не тільки допомагає знизити (часом практично до нуля) податкові втрати. Це ще і право підпису і укладання угод від імені власної іноземної компанії, і можливість отримання доступу до кредитних ресурсів іноземних банків, і засіб управління ризиком шляхом розміщення коштів у першокласних зарубіжних банках, і багато, багато іншого …

    Приклад.

    Відповідно до чинного законодавства Кіпру про оподаткування для отримання статусу офшорної компанія повинна відповідати таким основним умовам:

    a) її акції прямо або побічно мають належати виключно іноземцям;

    б) джерела доходів повинні перебувати за кордоном.

    Іншими словами, будь-яка офшорна організація, чи то компанія, товариство або філія закордонної компанії, повинна повністю належати іноземним пайовикам і здійснювати свій бізнес виключно за межами Кіпру.

    Сьогодні на острові можливе створення трьох типів офшорних організацій. Це компанія з обмеженою відповідальністю, філія іноземної фірми чи товариство.

    Закон про оподаткування розкриває поняття офшорний як будь-який законний бізнес, здійснюваний за кордоном і має джерело доходів за кордоном. На перший погляд, це поняття може здатися відносно простим, але при більш детальному його розгляді з’ясується, що цей термін має досить широке тлумачення.

    Численні податкові пільги, надані офшорним компаніям, є вирішальним чинником при оцінці їх потенційного прибутку. І тут дуже важливо не зашкодити їхньому офшорного статусу при здійсненні бізнес — діяльності на острові. Наслідки такого порушення можуть виявитися катастрофічними по безлічі причин, хоча б тому, що при втраті цього статусу податок на чистий прибуток збільшився б з 4,25 до 20% (або навіть 25%), тобто до величини податку, встановленого для офшорних компаній. Якщо є сумнів щодо збереження статусу офшорної компанії, що займається тим чи іншим видом діяльності, рекомендується проконсультуватися у влади, перш ніж робити які-небудь дії.

    Для більшої наочності наведемо перелік деяких видів діяльності, якими без побоювань можуть займатися на острові офшорні організації:

    а) управління справами компанії, включаючи набір штату, придбання або оренду приміщень для офісу та проживання;

    б) встановлення торговельних зв’язків і виконання замовлень і платежів стосовно закордонних товарів або клієнтів, включаючи замовлення на місцеві товари з боку іноземних клієнтів, але через місцевого експортера;

    в) підготовка і розробка планів і програм будівництва, що здійснюється за кордоном;

    г) редагування та друк видань для розповсюдження за кордоном;

    д) участь у діяльності офшорних банківських організацій або страхових компаній;

    е) діяльність в якості суднових агентів чи менеджерів за умови, що вона не пов’язана із здійсненням операцій на острові.

    Очевидну вигоду від володінні офшорних компаній:

    — Ви отримуєте законну можливість відкривати рахунки в західних банках, не піддаючи таким чином ваш капітал колізій нестабільної економіки, при цьому мати кредитну картку для потреб у готівковій валюті;

    — Ви можете організувати собі власну систему переведення в готівку, не використовуючи послуги посередників;

    — Якщо ви пов’язані з експортно-імпортними операціями можете регулювати ціни по контрактах на свій розсуд;

    — Ви можете зареєструвати місцеву (російську) фірму як підприємство з іноземним капіталом, в якій засновником є ​​ваша закордонна компанія, при цьому:

    — Досягається 100% захист ваших особистих активів як засновника компанії, яка є засновником російської компанії, оскільки дані про засновників закордонної компанії для місцевої влади не доступні;

    — Ви можете отримати митні пільги, як наприклад: ввезти дорогий автомобіль і зареєструвати його як внесок іноземної фірми в статутний фонд вашої російської фірми і не сплачувати при цьому митний тариф;

    — Можете отримати від своєї закордонної фірми кредит і сума відсотків по цьому кредиту буде зменшувати вашу базу оподаткування;

    — Ви можете отримати в оренду будь-яке майно та обладнання і сума орендних платежів також буде зменшувати вашу базу оподаткування;

    — Ви можете самі собі замовляти і отримувати різного роду маркетингові, інформаційні послуги або нематеріальні активи, відрядження та інші витрати, списання коштів на які теж може зменшити вашу прибуток;

    — Бухгалтерські звіти для підприємств з іноземними інвестиціями здаються один раз на рік замість щоквартальної звітності;

    — Якщо ви вирішите закрити діяльність вашої російської фірми, то прибуток після ліквідації ви зможете офіційно перерахувати своєму «закордонному» засновнику;

    — В окремих випадках ви можете продавати послуги або товар (наприклад, з консигнаційного складу) від імені іноземної фірми, при цьому весь дохід від продажу, отже і прибуток, піде на рахунок за кордон, не потрапляючи на місці під дію прямих податків, ви в цих випадках «отримуєте» зароблену плату як представник також за кордоном, самостійно регулюючи прибуткові і соціальні податки;

    — Маючи західну фірму і належним чином організувати бухгалтерський облік операцій, ви заробляєте собі т.зв. кредитну історію яка дає вам можливість звертатися до західних фінансових і кредитних установ за більш дешевими і надійними кредитними ресурсами для розширення бізнесу;

    — Маючи таку фірму і проводячи через неї операції, ви на власному досвіді зможете вивчити відносини в бізнесі на заході, підвищивши тим самим свій діловий потенціал і авторитет;

    — Ви маєте можливість залучати в свій бізнес нових партнерів або розлучатися зі старими використовуючи при цьому досить просту і надійну систему реєстрації часток партнерів у книзі передачі акцій, виписуючи при цьому легальні свідоцтва на право володіння, які влаштують і навіть можливих західних партнерів;

    — В кінцевому підсумку, якщо ви вирішите зовсім піти з бізнесу або просто розлучитися з володінням вашої західною фірмою, навіть у цьому випадку вона може принести вам дохід від її продажу, так як можна знайти попит на фірми з історією та багаторічної датою реєстрації.

    І ОСТАННЄ, НЕ МАТИ офшорних фірм — ЦЕ ПРОСТО НЕ МОДНО І не сучасно!

    Використана література:

    1. Журнал «КОДЕКСinfo» No 44 (176), 4 листопада 1996. Стаття «Кіпр: офшорний бізнес та інвестиційні можливості», Інтернет 1998.

    2. Сервер «OFFSHORE FACILITIES LIMITED OF RUSSIA», Інтернет 1998.

    3. Сервер: «GR» Стаття: «Offshore & Consulting», Інтернет 1998.


    Офшорна компанія — Вікіпедія

    Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

    Офшорна компанія — це компанія, що користується пільгами у сфері оподаткування і зареєстрована в офшорній зоні, тобто в країні або на території, що цілеспрямовано привертає міжнародний бізнес, надаючи йому податкові пільги.

    Офшорна компанія не веде господарської діяльності в країні своєї реєстрації, а власники цих компаній — нерезиденти цих країн (це — вимога країн, де дозволена реєстрація таких компаній). Як правило, на цих територіях дуже низьке або взагалі відсутнє оподаткування офшорних компаній (окрім фіксованого щорічного збору). Наприклад, офшорні компанії можуть бути звільнені від здачі фінансової звітності (у Белізі, Домініканській республіці, в Панамі, на Британських Віргінських і Багамських, Кайманових і Сейшельських островах), або вони зобов’язані здавати звітність зі сплатою мінімального податку на прибуток (у Гонконзі – 0% на закордонний прибуток, у Гібралтарі — 0%, на Кіпрі – 10%).

    Для прикладу, за даними дослідження двох американських неурядових організацій — Center for Tax Justice та U.S. Public Interest Research Group Education Fond, проведеного у 2015 році, п’ятсот найбільших американських корпорацій тримають у офшорах більш як 2,1 трлн доларів прибутків. У разі повернення цих коштів до США корпораціям довелося б сплатити додатково 620 млрд доларів податків. Найбільшу суму на закордонних рахунках має корпорація Apple — понад $181 млрд. За нею йде конгломерат General Electric зі 119 млрд «офшорних» доларів, а також фірма Microsoft, яка тримає на закордонних рахунках 108,3 млрд дол[1].

      Тематичні сайти

    offshore business — Перевод на русский — примеры английский

    Эти примеры могут содержать грубые слова на основании вашего поиска.

    Эти примеры могут содержать разговорные слова, основанные на вашем поиске.

    В значительной степени экономический подъем в 1993 году был обусловлен продолжающимся быстрым расширением в секторе оффшорного бизнеса и хорошими показателями в строительной отрасли.

    Экономическое развитие в 1993 году во многом объясняется быстрым ростом в офшорного бизнеса , а также успешным развитием строительной отрасли.

    Михаил Гуцериев — автор монографии и ряда исследовательских публикаций по свободным экономическим свободным экономическим зонам и вопросам оффшорного бизнеса в России.

    Автор монографий и серии научных публикаций по проблемам развития экономических зон и офшорного бизнеса в России.

    Правительство Британских Виргинских островов, которое осознает важность своего офшорного бизнеса , получило огромную выгоду от финансовых услуг, ключевого элемента экономики Британских Виргинских островов, которые принесли примерно половину его доходов.

    Правительство Британских Виргинских островов, признавая своих государственных предприятий , получает огромные выгоды от финансовых услуг, являющихся ключевыми элементами Британских Виргинских островов и приносящих примерно половину ее поступлений.

    После периода быстрого развития оффшорной банковской деятельности в течение десятилетия 1970 и до середины 1980-х сфера офшорных инвестиционных услуг в Карибском бассейне стала более сложной, поскольку островные юрисдикции приняли новое законодательство для привлечения оффшорных предприятий .

    После периода быстрого развития офшорных банковских операций в течение 70-х годов и в первой половине 80-х годов структуры сектора офшорных инвестиционных услуг в странах Карибского бассейна стала более сложной в связи с принятием островными странами нового законодательства с целью привлечения офшорных предприятий .

    Он основал оффшорный бизнес , который предлагает свои услуги страховым компаниям.

    Основной отраслью остается элитный туризм, хотя в настоящее время развивается значительный оффшорный бизнес .

    Ведущая отрасль промышленности по-прежнему продолжает развиваться.

    Закон соответствует требованиям различных международных инициатив, которые рассмотрели деятельность оффшорных предприятий и за последние четыре года.

    Этот Закон соответствует требованиям различных международных инициатив, в рамках которых в течение прошедших четырех лет был проведен обзор офшорной предпринимательской деятельности.

    Другие продолжают привлекать офшорных предприятий, предприятий, придерживаясь либеральной политики «не смотри».

    Почетные советы и оффшорный бизнес партнеров 31

    Я открыл оффшорный бизнес на оба наших имени.

    Большой Кайман продолжает оставаться привлекательной юрисдикцией для регистрации оффшорного бизнеса , а государственные финансы значительно улучшились в результате продолжающегося экономического роста.

    Остров Большой Кайман по-прежнему предлагает привлекательную систему для регистрации оффшорных предприятий , благодаря продолжающемуся экономическому росту государственного финансового улучшилось.

    Тем не менее, многие из офшорных бизнес-центров , которые были признаны соответствующими требованиям, продолжают создавать серьезные препятствия в войне с финансированием терроризма.

    Тем не менее многие из официальных рассматриваются как выполняемые соответствующие требования, по-прежнему серьезные препятствия в войне против терроризма.

    В секторе оффшорных предприятий По состоянию на 31 декабря 1995 года в секторе была зарегистрирована в общей сложности 14 401 компания, из которых около 11 392 компании вели свою деятельность за пределами территории.

    В секторе офшорного предпринимательства по состоянию на 31 декабря 1995 года было зарегистрировано в общей сложности 14401 компания, из 11392 компании осуществляют деятельность за пределами территории.

    Одним из основных импортеров конголезского золота из Кампалы является компания Hussar, базирующаяся в Джерси, британском офшорном бизнес-центре в Ла-Манше.

    Одним из ключевых импортеров конголезского золота в Кампале является компания «Хуссар», которая находится в Джерси, британском офшорном деловом центре в проливе Ла-манш.

    Повысить устойчивость проекта с помощью коммерческих центров, в том числе тех, которые занимаются оффшорным бизнесом Processing, чтобы обеспечить достойные рабочие места и обеспечить устойчивый экономический рост.

    повысить жизнеспособность этого проекта при помощи коммерческих мест, в том числе тех, которые занимаются офшорными деловыми операциями, в целях создания достойных рабочих мест и экономического роста.

    Если оффшорная компания покупает товары в одной стране и продает их в другую страну, прибыль, полученная от этих сделок, может накапливаться в офшорной компании в офшорном бизнес-центре без налогообложения.

    Если оффшорная компания покупает товары в одной стране и продает их в другую страну, получаемая от этих сделок прибыль может накапливаться в оффшорной компании без налогообложения в центре оффшорного бизнеса .

    Растущая угроза незаконного оборота наркотиков и схем отмывания денег с участием офшорных предприятий объектов на острове была выявлена ​​в ходе операции, проведенной агентствами по борьбе с наркотиками Соединенного Королевства и Соединенных Штатов.

    Растущая угроза оборота наркотиков и «отмывания» денег в связи с деятельностью офшорных компаний на острове стала в результате операций, проведенных агентств по борьбе с наркотиками Соединенного Королевства и Соединенных Штатов.

    Оффшорный бизнес и финансовые центры были открыты во многих юрисдикциях по всему миру.

    Офшорный бизнес Активность на территории способствовала успешный запуск двух новых транспортных средств, ориентированных на рынок Соединенных Штатов, а именно товариществ с ограниченной ответственностью и корпораций с ограниченной ответственностью.

    Всплеску офшорной предпринимательской деятельности на территории способствовало успешное внедрение в практику двух новых экономических инструментов, ориентированных на рынок Соединенных Штатов, — партнерств с ограниченной ответственностью и корпораций с ограниченной ответственностью.

    Оффшорный бизнес подписал фидуциарный договор на перенос фидуциаром в Лондоне.

    Так же он заключил контракт с Английской компанией, которая предлагает фидуциарные услуги. .

    оффшорный бизнес — с русского на английский

  • Оффшорный финансовый центр — Многие ведущие оффшорные финансовые центры расположены в небольших тропических странах Карибского бассейна. Оффшорный финансовый центр (OFC), хотя и не определен точно, обычно представляет собой небольшую юрисдикцию с низкими налогами, специализирующуюся на предоставлении корпоративных и…… Wikipedia

  • Offshore off-license — Шхуна Rich Harvest Cornish Maiden с таможенным резаком… Википедия

  • Offshore Software R&D — это предоставление услуг по разработке программного обеспечения внешним поставщиком, находящимся в стране, географически удаленной от предприятия-клиента; вид оффшорного аутсорсинга.В данном контексте это относится к этапу разработки морских месторождений…… Wikipedia

  • Оффшорный аутсорсинг — это практика найма сторонней организации для выполнения некоторых бизнес-функций в стране, отличной от той, где продукты или услуги фактически разрабатываются или производятся. Это можно сравнить с офшорингом, в котором…… Wikipedia

  • Аутсорсинг бизнес-процессов — (BPO) включает передачу процессов вместе с соответствующими операционными действиями и обязанностями третьей стороне с как минимум гарантированным равным уровнем обслуживания, и где клиент твердо контролирует (деятельность …… Википедия

  • Оффшорные инвестиции — хранение денег в юрисдикции, отличной от страны проживания.Оффшорные юрисдикции — это общепринятое решение снижения налогового бремени, взимаемого в большинстве стран как с крупных, так и с мелких инвесторов. Плохо…… Википедия

  • Аутсорсинг бизнес-процессов на Филиппинах — Аутсорсинг бизнес-процессов или BPO — развивающаяся отрасль на Филиппинах. Обзор Эта отрасль считается одной из самых быстрорастущих в мире. Международная инвестиционная консалтинговая компания McKinsey Co. прогнозирует, что…… Wikipedia

  • Морская аквакультура — использует садки для рыбы, подобные этим прибрежным, за исключением того, что они погружаются в воду и перемещаются на более глубокие воды.Морская аквакультура, также известная как аквакультура в открытом океане, представляет собой новый подход к марикультуре или морскому земледелию, где рыбные хозяйства…… Wikipedia

  • Оффшорная разработка программного обеспечения на заказ — Оффшорная разработка индивидуального программного обеспечения, также известная как оффшорная разработка программного обеспечения, является видом деятельности (профессией) и процессом, направленным на создание и обслуживание программного обеспечения с использованием технологий и практик … … Википедия

  • Офшор — может относиться к: Содержание 1 Финансы и право 2 Технологии 3 Искусство 4… Википедия

  • Оценка бизнеса — это процесс и набор процедур, используемых для оценки экономической стоимости доли собственника в бизнесе.Оценка используется участниками финансового рынка для определения цены, которую они готовы заплатить или получить, чтобы завершить продажу…… Wikipedia

    • .

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *