Функція інвестицій
В основному інвестиційні видатки здійснюють фірми. Власних ресурсів для інвестицій їм не вистачає, тому вони залучають до інвестицій заощадження через фінансовий ринок. Тому ціна інвестицій набуває форми процентної ставки. А графік функції інвестицій має вигляд кривої з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між процентною ставкою (r) і обсягом інвестицій (I). Чим вища процентна ставка, тим дорожче обходиться фірмам залучення ресурсів для інвестицій, тим менше фірми здійснять інвестицій.
Основними факторами, що визначають динаміку інвестицій є такі.
1. Очікувана норма чистого прибутку. Вона впливає на бажання інвестувати та готовність залучати заощадження через фінансовий ринок.
2. Реальна процента ставка. Вона визначає вартість інвестицій, а отже й обсяги залучених для них коштів.
3. Податкові ставки. Вони визначають для фірм чисту прибутковість реальних інвестицій.
4. Зміни в технології виробництва. Розвиток технологій приводить до зменшення витрат, а отже збільшує прибутковість інвестицій.
5. Наявний основний капітал. Він визначає обсяги інвестицій, спрямованих на заміщення зношених основних фондів.
6. Економічні очікування. Прогнози щодо попиту на продукцію та обсягів реалізації визначають і очікуваний прибуток на інвестиції.
Інвестиції є важливим чинником економічної стабільності. Базовою умовою досягнення макроекономічної рівноваги є
S = I.
Проте заощадження визначаються обсягом національного доходу, а інвестиції величиною процентної ставки. Тому на практиці ця рівність далеко не завжди виконується. До того ж інвестиції є надзвичайно мінливими. Нестабільність інвестицій вважається одним з основних чинників макроекономічної нестабільності і циклічних коливань.
Причини нестабільності інвестицій в умовах ринку такі.
1. Тривалий термін використання капітальних благ. Термін служби обладнання, будівель можна подовжити за рахунок ремонту, а отже, при необхідності, відкласти інвестиції.
2. Нерівномірність науково-технічного прогресу та нерегулярність нововведень. Нові відкриття та нововведення стимулюють інвестиції, проте вони відбуваються нерівномірно, через що інвестування набуває хвилеподібного характеру.
3. Мінливість очікувань. Песимістичні очікування відносно економічної кон’юнктури чи політичної ситуації можуть викликати скорочення інвестицій і навпаки.
Тема 5. Сукупні видатки і економічна рівновага.
Модель „доходи-видатки”.
Мультиплікатор видатків.
Економічна рівновага в довгостроковому періоді. Рецесійний та інфляційний розриви.
1. Модель „доходи-видатки”.
Базовою моделлю для аналізу макроекономічної рівноваги в рамках кейнсіанської макроекономічної теорії стала модель Хансена – Самуельсона „Доходи-видатки”, запропонована у 1948 році (Елвін Хансен (1887-1975), Пол Самуельсон (1915 — ) – американські економісти). Основна ідея моделі полягає у тому, що національна економіка знаходиться у стані рівноваги за умови рівності національного доходу (Y) і сукупних видатків (АЕ). Така рівність означає, що видатків достатньо для реалізації усього національного продукту, адже за вартістю національний продукт дорівнює реальному національному доходу.
У вивченні теорії макроекономічної рівноваги використовується як спрощена модель для закритої економіки без державного сектора, так і модель з урахуванням державного і закордонного секторів. У спрощеній моделі враховується лише два види видатків: видатки домогосподарств на споживання та інвестиції фірм. У повній моделі враховуються чотири групи видатків: споживання (С), інвестиції (І), державні закупки (G) та чистий експорт (NX).
Сукупні видатки (АЕ) – загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою.
АЕ = С + І + G + NX.
В моделі „Доходи-видатки” по осі абсцис відкладають реальний національний дохід (Y), а по осі ординат – сукупні видатки (АЕ). Основу моделі складає крива сукупних видатків, яка демонструє залежність між обсягом видатків та величиною реального національного доходу. Крива сукупних видатків будується шляхом додавання до кривої споживання інвестицій, державних закупок та чистого експорту. Оскільки інвестиції залежать від процентної ставки, державні закупки є заданим ззовні елементом економічної політики, то в даній моделі вони не залежать від національного доходу і є константами. Таким чином, з урахуванням інвестицій і державних видатків крива зміщується вверх на величину цих видатків, не змінюючи кут нахилу.
АЕ
G Крива споживання
І
СА
Функція інвестицій
В основному інвестиційні видатки здійснюють фірми. Власних ресурсів для інвестицій їм не вистачає, тому вони залучають до інвестицій заощадження через фінансовий ринок. Тому ціна інвестицій набуває форми процентної ставки. А графік функції інвестицій має вигляд кривої з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між процентною ставкою (r) і обсягом інвестицій (I). Чим вища процентна ставка, тим дорожче обходиться фірмам залучення ресурсів для інвестицій, тим менше фірми здійснять інвестицій.
Основними факторами, що визначають динаміку інвестицій є такі.
1. Очікувана норма чистого прибутку. Вона впливає на бажання інвестувати та готовність залучати заощадження через фінансовий ринок.
2. Реальна процента ставка. Вона визначає вартість інвестицій, а отже й обсяги залучених для них коштів.
3. Податкові ставки. Вони визначають для фірм чисту прибутковість реальних інвестицій.
4. Зміни в технології виробництва
5. Наявний основний капітал. Він визначає обсяги інвестицій, спрямованих на заміщення зношених основних фондів.
6. Економічні очікування. Прогнози щодо попиту на продукцію та обсягів реалізації визначають і очікуваний прибуток на інвестиції.
Інвестиції є важливим чинником економічної стабільності. Базовою умовою досягнення макроекономічної рівноваги є рівність заощаджень та інвестицій.
S = I.
Проте заощадження визначаються обсягом національного доходу, а інвестиції величиною процентної ставки. Тому на практиці ця рівність далеко не завжди виконується. До того ж інвестиції є надзвичайно мінливими.
Причини нестабільності інвестицій в умовах ринку такі.
1. Тривалий термін використання капітальних благ. Термін служби обладнання, будівель можна подовжити за рахунок ремонту, а отже, при необхідності, відкласти інвестиції.
2. Нерівномірність науково-технічного прогресу та нерегулярність нововведень. Нові відкриття та нововведення стимулюють інвестиції, проте вони відбуваються нерівномірно, через що інвестування набуває хвилеподібного характеру.
3. Мінливість очікувань. Песимістичні очікування відносно економічної кон’юнктури чи політичної ситуації можуть викликати скорочення інвестицій і навпаки.
Тема 5. Сукупні видатки і економічна рівновага.
Модель „доходи-видатки”.
Мультиплікатор видатків.
Економічна рівновага в довгостроковому періоді. Рецесійний та інфляційний розриви.
1. Модель „доходи-видатки”.
Базовою моделлю для аналізу макроекономічної рівноваги в рамках кейнсіанської макроекономічної теорії стала модель Хансена – Самуельсона „Доходи-видатки”, запропонована у 1948 році (Елвін Хансен (1887-1975), Пол Самуельсон (1915 — ) – американські економісти). Основна ідея моделі полягає у тому, що національна економіка знаходиться у стані рівноваги за умови
У вивченні теорії макроекономічної рівноваги використовується як спрощена модель для закритої економіки без державного сектора, так і модель з урахуванням державного і закордонного секторів. У спрощеній моделі враховується лише два види видатків: видатки домогосподарств на споживання та інвестиції фірм. У повній моделі враховуються чотири групи видатків: споживання (С), інвестиції (І), державні закупки (G) та чистий експорт (NX).
Сукупні видатки (АЕ) – загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою.
АЕ = С + І + G + NX.
В моделі „Доходи-видатки” по осі абсцис відкладають реальний національний дохід (Y), а по осі ординат – сукупні видатки (АЕ). Основу моделі складає крива сукупних видатків, яка демонструє залежність між обсягом видатків та величиною реального національного доходу. Крива сукупних видатків будується шляхом додавання до кривої споживання інвестицій, державних закупок та чистого експорту. Оскільки інвестиції залежать від процентної ставки, державні закупки є заданим ззовні елементом економічної політики, то в даній моделі вони не залежать від національного доходу і є константами. Таким чином, з урахуванням інвестицій і державних видатків крива зміщується вверх на величину цих видатків, не змінюючи кут нахилу.
АЕ
G Крива споживання
І
СА
Y
28 Функції інвестицій
26 функція довготривалого споживання
Статистичні дослідження свідчать, що існує дві різні функції споживання: короткострокова і довготривала. Короткострокова обгрунтована Кейнсом. Довготривала функція споживання отримала своє пояснення в пост кейнсіанських теоріях, які спираються на теорію Ірвіна Фішера про між часовий вибір споживача.
Згідно з цією теорією домогосподарства в процесі прийняття рішень щодо споживання здійснюють міжчасовий вибір і враховують як поточний дохід, так і переміщення доходу між різними періодами життя за рахунок заощаджень та позик. Звідси випливає ключова ідея — споживання в кожному окремому періоді життя людини залежить від її доходу упродовж усього її життя.
Для ілюстрації теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача припустімо, що його життя складається лише з двох періодів: перший – молодість, другий – старість. У першому періоді дохід споживача складає У1 , а споживання – С1. У другому періоді дохід – У2 , а споживання – С2 . Врахуємо також, що споживач має можливість заощаджувати і брати позику. Тому його споживання у будь-якому періоді може бути нижчим за поточний дохід (внаслідок заощаджень) або вищим ніж поточний дохід ( за рахунок активів та позик). При цьому під доходом (У) будемо розуміти трудовий доход, з якого утримуються податки.
Спочатку припустімо перший варіант, коли споживач заощаджує в період молодості, щоб на певну величину збільшити споживання в період старості. За цих умов між часове бюджетне обмеження споживача у кожному періоді відзначається так:
С1 = У1 — S1 (7.12)
С2 = (1+r)S1 + У2 (7.13)
Отже, у першому періоді максимально можлива величина споживання менше поточного доходу на суму заощаджень. У другому періоді навпаки – вона вище його поточного доходу на величину заощаджень першого періоду з нарахованими процентами.
Тепер припустімо протилежний варіант, коли споживач планує збільшити споживання у першому періоді за рахунок певного його зменшення у другому. З цією метою у першому періоді він не заощаджує і крім цього ще бере гроші у позику на величину, яка кореспондує із запланованими заощадженнями у другому періоді. За таких умов максимально можлива величина споживання у кожному з двох періодів буде така:
С1 = У1 + S1 (7.14)
С2 = У2 – S2 (7.15)
Таким чином, у другому періоді бюджетне обмеження споживача менше поточного доходу на величину заощаджень, які планується використати для повернення позики першого періоду. У першому періоді бюджетне обмеження споживача збільшується порівняно з поточним доходом на величину дисконтованих заощаджень другого періоду.
27 Функції споживання з урахуванням фактора часу.
На базі теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача з’явилися нові теорії споживання. Серед них основними є дві: теорія життєвого циклу, що пов’язана з іменем Франко Модільяні, і постійного (перманентного) доходу, яку пов’язують з іменем Мільтона Фрідмана.
Гіпотеза життєвого циклу. Згідно з цією гіпотезою дохід людей упродовж життя змінюється. Але незважаючи на це, люди прагнуть підтримувати рівномірний рівень споживання протягом всіх періодів свого життя. Для забезпечення стабільного рівня життя, люди повинні заощаджувати в період трудового життя, щоб мати можливість використовувати накопичене багатство в післятрудовий період. Виходячи з цього, гіпотезою життєвого циклу передбачає, що люди багато заощаджують, коли їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають на споживання коли їхні доходи нижчі за середні упродовж життя.
Для ілюстрації теорії життєвого циклу розглянемо поведінку особи, яка планує забезпечити собі приблизно однаковий рівень споживання протягом усього економічно самостійного життя. З цією метою запровадимо такі умови:
Т – очікувана кількість років економічно самостійного життя особи, яка складається із періоду трудового життя і післятрудового (пенсійного) періоду;
R –запланована кількість років трудового життя;
У – очікуваний середньорічний трудовий доход за весь період трудового життя.
W – майно (активи, багатство), яке людина накопичила за рахунок заощаджень ( для простоти припустимо, що на заощадження не нараховуються проценти).
Згідно з наведеними умовами ресурси особи для її споживання за весь життєвий цикл складаються з поточних доходів, отриманих за період трудового життя (R·У), і вартості накопиченого майна (W). Звідси рівномірна величина щорічного споживання особи у продовж всього її життя становитиме:
С =
Звідси функцію споживання особи можна записати так:
С =
Якщо так планують своє споживання протягом всього життя окремі особи, то аналогічним способом визнається функція споживання для всіх осіб. Тому у загальному вигляді функцію споживання для всієї економіки можна записати так:
С = α · У+ β · W (6.12)
де α – гранична схильність до споживання з поточного доходу
β — гранична схильність до споживання з майна
Якщо обидві частини рівняння (6.12) поділити на Y, то отримаємо функцію середньої схильності до споживання:
1) Регулирующая функция
Суть регулирующей функции заключается, в обеспечении процессов воспроизводство капитала и поддержании её темпов развития. Также поддержки наиболее крупных и важных отраслей хозяйтсво.
Регулирующая функция, фактически, распространяется не только на процессы производства, накопления и потребления, но и на естественно-технические и социальные явления, на развитие инфраструктуры, то есть пронизывать все уровни и сферы жизнедеятельности общества.
2) Стимулирующая функция
Инвестирование ориентировано на обновление средств производства, на активизацию самых подвижных и быстро изменяющихся его элементов, на развитие науки и техники. В этой своей роли инвестиции, по сути, обслуживают развитие как таковое, определяют его темпы роста и качественные характеристики
3) Распределительная функция
Посредством инвестирования, осуществляется распределение совокупно общественного продукта (СОП) в его денежной форме между отдельными субъектами, уровнями и сферами общественного производства и видами деятельности. Характер распределительных процессов непосредственно зависит от целевых ориентиров, приоритетов, поставленных государством задач.
При этом инвестирование, как реализация отношений распределения, соответствует целям жизнедеятельности общества, выражает форму присвоения экономических благ, а также используется как способ разрешения общественных противоречий.
Процесс перераспределения осуществляется через:
1.Бюджетную сферу в ходе уплаты налогов, не налоговых платежей как предприятиями так и населением, а так же в ходе финансирования из бюджета расходов предприятий и граждан.
2.Финансовый рынок путем привлечения дополнительных денежных средств с помощью выпуска ценных бумаг, получение банковских кредитов, процентов, дивидендов.
3.Через страховой рынок в процессе уплаты страховых взносов выплаты и получение страховых вознаграждений
4) Индикативная функция
Реализация этой функции инвестиций позволяет контролировать движение к цели, то есть вырабатывать такие регулирующие механизмы, которые обеспечивают, как минимум, равновесное состояние экономической системы.
На личном уровне, функции инвестиций заключаются в том, чтобы вложить средства в своё личностное развитие, так как сам человек — это сплошной актив и жалеть средств на своё развитие не стоит.
29 Проста інвестиційна функція
Другим основним компонентом сукупних витрат є інвестиції (Г). Вони відіграють подвійну роль в макроекономіці, оскільки в короткостроковому періоді, впливаючи на сукупний попит, визначають обсяг виробництва, а в довгостроковому періоді впливають на економічне зростання через капітало-утворення, на потенційний обсяг випуску та сукупну пропозицію.
Нагадаємо, що інвестиційні товари набувають як фірми, так і домогосподарства, і діляться вони на три групи:
• інвестиції в житлове будівництво;
• виробничі інвестиції, тобто інвестиції в машини, обладнання, устаткування;
• інвестиції в товарно-матеріальні запаси.
Кількість інвестиційних товарів, на які з’являється попит, залежить від величини процентної ставки. Для того щоб інвестиційний проект був прибутковим, доход від його реалізації має перевищувати витрати на його впровадження. Підвищення ставки процента призводить до того, що змен шується кількість прибуткових інвестиційних проектів і, відповідно, скорочується попит на інвестиційні товари.
Інвестиції залежать від реальної (г), а не від номінальної процентної ставки. Найпростіша функція інвестицій має вигляд:
I= —b*r
I— попит на інвестиції
— автономні інвестиції(не від % ставки)
b— чутливість інвестицій до зміни рівня % ставки
r— реальна процентна ставка (вартість запозичення)
Графік інвестиційного попиту нахилений донизу (мал. 5.2): чим вища ставка процента, тим менша кіль-кість інвестиційних проектів буде прибутковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, і вища процентна ставка змушує фірми анулювати певні інвестиційні проекти.
Окрім процентної ставки, на інвестиції також впливають і інші сили. Наприклад:
а) зростання ВВП переміщує криву інвестиційного попиту праворуч;
б) зростання податків на прибутки чинитиме депресивний вплив на інвестиції, і крива інвестиційного попиту зсуватиметься ліворуч;
в) песимістичні очікування інвесторів переміщують криву інвестиційного попиту ліворуч, а оптимістичні, навпаки, — праворуч.
Інвестиції — це найнестабільніший компонент сукупних витрат. Поведінку інвестицій важко передбачити, оскільки вони залежать від таких мінливих факторів, як успіх або невдача нових, невипробуваних виробів, зміни у податкових та процентних ставках, політичних відносинах, підходах до стабілізації економіки, та інших змінних елементів економічного життя.
30 Заощадження та інвестиції.
Важливу роль у збалансуванні попиту та пропозиції на грошовому ринку, грошового обороту відіграють заощадження та інвестиції. Заощадження — це частина доходів, яка не використана на споживання та виплату податків. Інвестиції — вкладення грошей у розвиток виробництва, цінні папери для отримання додаткових доходів.
Єдиним джерелом надходження коштів на грошовий ринок у закритій економіці є заощадження сімейних господарств. Тільки за рахунок цього джерела фірми можуть збільшити свої чисті інвестиції. Чисті інвестиції — це обсяг інвестицій за винятком сум амортизації. Внаслідок заощаджень уряд теж має можливість збільшити свої закупівлі понад доходи від податків, тобто профінансувати бюджетний дефіцит. Уповільнення чи зупинення формування заощаджень веде до скорочення інвестицій.
Обсяг заощаджень визначає верхню межу нарощування інвестицій фірмами. Проте цієї верхньої межі заощаджень, як правило, фірми для інвестування досягти не можуть. Річ у тому, які частину коштів, що надійшли на грошовий ринок як заощадження, використовує уряд для державних закупівель та інших витрат. При цьому в конкурентній боротьбі за ресурси на грошовому ринку уряд має переваги перед фірмами, бо в змозі надати вищі гарантії за своїми зобов’язаннями (цінними паперами), ніж це здатні зробити фірми чи фінансові посередники. Ситуацію для фірм може поліпшити тільки скорочення бюджетного дефіциту, що дасть фірмам змогу максимально наблизитись до використання для інвестування наявного обсягу заощаджень на рівні їхньої верхньої межі або навіть перевищити цей рівень інвестування з інших джерел.
Трансформація заощаджень в інвестиції
Заощадження населення, які надійшли на грошовий ринок і не використані урядом для своїх потреб, мають бути позичені фірмами для інвестування. Якщо цього не відбудеться, то на грошовому ринку виникне надлишок коштів. Заощадження, що не були використані фірмами для інвестування, неминуче призведуть до скорочення виробництва, зниження доходів та заощаджень сімейних господарств.
Для ефективного функціонування грошового ринку важливе значення має не тільки нагромадження домашніми господарствами достатнього обсягу заощаджень, але важливо також, чи існує дієвий механізм трансформації цих заощаджень в інвестиції.
У процесі розроблення і здійснення державою всіх напрямів економічної політики слід враховувати взаємозв’язок потоків заощаджень та інвестицій. Це стосується насамперед грошово-кредитної політики. Банківська система у своїй грошово-кредитній діяльності має виходити з того, що межа її кредитно-інвестиційної діяльності не повинна виходити за межі національних заощаджень, бо це загрожує порушеннями економічної рівноваги та інфляцією.
Здійснюючи економічну та соціальну політику, держава має виходити з того, що таке важливе завдання, як нарощування інвестицій для розвитку економіки і вирішення соціальних проблем, має досягатися в нерозривній єдності з нарощуванням заощаджень. Адже успішне здійснення інвестування не може бути досягнуте без успішного формування заощаджень. Тому економічна політика держави повинна бути спрямована на зростання доходів населення, а отже, і на зростання заощаджень.
Ще один важливий напрям економічної політики держави — бюджетно-фіскальна політика. На формування заощаджень, а отже, інвестицій істотно впливає механізм оподаткування. Вилучення податків передує формуванню заощаджень. Тому зменшення податкового пресу сприяє збільшенню заощаджень, а отже, й інвестицій.
Сукупні витрати і рівноважний ВВП.
Підхід «витрати – випуск»
Графічна інтерпретація моделі «витрати–випуск» представлена на рис. 9.1. Цей графік має назву «кейнсіанський хрест».
Рис. 9.1. Кейнсіанський хрест
Лінія сукупних видатків (АЕ) є висхідною, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а тому й вищий рівень запланованих видатків. Нахил цієї лінії дорівнює граничній схильності до споживання (МРС), котра, як відомо, показує, наскільки зростуть заплановані видатки, якщо дохід збільшується на одну грошову одиницю.
Лінія під кутом 45° на рисунку відображає точки, в кожній з яких виконується умова економічної рівноваги (AE=Y). Фактична рівновага економіки досягається в точці Е, де лінія запланованих видатків (АЕ) перетинає лінію 45°.
Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі доходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівноваги можна записати у такому вигляді:
Фактичні видатки = Заплановані видатки = Y = AE.
Підхід «витоки – ін’єкції»
Сутність підходу «витоки – ін’єкції» ґрунтується на порівнянні витоків із потоку «видатки – доходи» та ін’єкцій у цей потік.
Згідно з припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін’єкцій (інвестиції) та один вид витоків (заощадження).
Якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > І), то сукупні видатки є меншими, ніж реальний ВВП (AE<Y). За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний.
І навпаки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < І), то сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (AEY), а реальний ВВП менший за рівноважний.
Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = І) ВВП є рівноважним.
Рис. 9.2. Графічна інтерпретація моделі «вилучення – ін’єкції»
Заплановані і фактичні інвестиції та заощадження рівні між собою лише у стані економічної рівноваги. Жодних змін в інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S відповідно є вищою або нижчою лінії від І.
Функція інвестицій у житлове будівництво
Інвестиції в житлове будівництво — це витрати на будівництво нового житла, а також реконструкцію наявного житла. При визначенні чинників, які впливають на величину інвестицій у житлове будівництво (І), слід виходити з того, що житло є товаром, який має ціну. При цьому ціни на житло (Р) встановлюються на ринку наявного житла і залежать від співвідношення між попитом (D) і пропозицією (S) на цьому ринку (див. рис. 8.3а).
Рис. 8.9. Ринок житла
Особливість ринку наявного житла полягає в тому, що в короткостроковому періоді його пропозиція є фіксованою величиною, оскільки існує певний житловий фонд, який не можна швидко змінитиcя у відповідь на зміну ринкових цін. Виходячи з цього на рис. 8.3.а крива пропозиції наявного житла має вигляд вертикальної лінії. Але поряд з пропозицією наявного житла існує пропозиція нового житла (див. рис. 8.3б). Вона залежить від цін, які сформувалися на ринку наявного житла. Рис. 8.3б демонструє пряму залежність пропозиції нового житла від його ціни .
Чим вище ціна житла, тим вища прибутковість житлового будівництва і тим більше стимулів будувати нове житло, тобто вкладати інвестиції в житлове будівництво. Це означає, що інвестиції в житлове будівництво знаходяться в прямій залежності від ціни житла, яка встановлюється на ринку наявного житла.
Якщо пропозиція наявного житла є відносно фіксованою величиною, то попит на наявне житло може змінюватися. Наприклад, він може зростати внаслідок збільшення сукупного доходу (тобто ВВП) і чисельності населення. Коли це відбувається, то ціни на наявне житло підвищуються, що збільшує інвестиції в житлове будівництво. Так, на рис. 8.3а показано, як під впливом перелічених чинників відбувається зміщення кривої попиту на наявне житло вправо, що викликає зростання ціни житла від до. Рис. 8.3.б показує, що внаслідок зростання цін наявне житло пропозиція нового житла збільшується, тобто збільшуються інвестиції у житлове будівництво від до.
Серед чинників, що впливають на попит на житло і як наслідок — на ціну та інвестиції в житлове будівництво, важливу роль відіграє реальна процентна ставка. Це пояснюється тим, що багато людей, щоб купити житло, беруть позику, вартість якої визначається процентною ставкою. Навіть та частина людей, яка не використовує позику, а має можливість купити житло за рахунок власних коштів, несе альтернативні витрати у вигляді втраченого процента від вкладання цих коштів в інші активи. Якщо процентна ставка знижується, то витрати, що пов’язані з купівлею житла зменшуються. Це збільшує попит, який спричиняє зростання цін на житло та інвестиції у житлове будівництво. Отже, між реальною процентною ставкою та інвестиціями у житлове будівництво існує обернена залежність.
У підсумку функцію інвестицій у житлове будівництво можна виразити так:
(8.14)
де Y — валовий внутрішній продукт,
РО — кількість населення.
Функція інвестицій в запаси
Інвестиції в запаси — це зміна величини запасів. Віднесення зміни величини запасів до інвестицій випливає із загального визначення інвестицій як витрат на продукцію, що не використовується на споживання в поточному періоді. Запаси можуть збільшуватися або зменшуватися. В першому випадку інвестиції зростають, в іншому — скорочуються.
Запаси, що їх тримають підприємства, складаються із сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Вони є одним із найменших компонентів інвестиційних витрат, але найбільш мінливим. Фірми утворюють запаси з метою підтримання запланованих обсягів виробництва і реалізації продукції. Зі збільшенням обсягів виробництва фірми збільшують свої запаси, оскільки за цих умов зростають потреби в сировині та матеріалах і більша кількість продукції перебуває в процесі незавершеного виробництва. Зі зниженням обсягів виробництва фірми зменшують запаси. Отже, інвестиції в запаси знаходяться в прямій залежності від обсягів виробництва. Це можна записати так:
(8.15)
де — інвестиції в запаси,
—граничний коефіцієнт, який показує на скільки одиниць змінюються інвестиції в запаси при зміні ВВП на одиницю.
Утримання запасів пов’язано з певними витратами. Вони можуть включати в себе процентні виплати, страхові виплати, оплата оренди залучених складських приміщень або амортизаційні витрати за використання власних приміщень тощо. Найважливішим елементом витрат, пов’язаних з утриманням запасів, є процентні виплати, які залежать від рівня процентної ставки. Незалежно від того, бере фірма позику чи використовує власні кошти для утримання запасів, вона несе витрати у формі процента. Чим більші запаси, тим більші проценти витрачає фірма. Це означає, що процентна ставка впливає на рішення фірм щодо інвестицій в запаси.
Якщо процентна ставка підвищується, то витрати на утримання запасів збільшуються, що примушує фірму зменшувати їх обсяг, тобто зменшувати інвестиції в запаси. І навпаки, якщо процентна ставка падає, то витрати на утримання запасів зменшується, що може стимулювати фірму до збільшення інвестицій в запаси. Отже, між процентною ставкою та інвестиціями в запаси існує обернена залежність. У підсумку функцію інвестицій в запаси можна записати так:
. (8.16)
Функція інвестицій у житлове будівництво
Інвестиції в житлове будівництво — це витрати на будівництво нового та на реконструкцію наявного житла. Визначаючи чинники, що впливають на величину інвестицій у житлове будівництво (І), слід виходити з того, що житло є товаром, який має ціну. При цьому ціни на житло (Р) встановлюються на ринку наявного житла і залежать від співвідношення між попитом (D) і пропозицією (S) на цьому ринку (рис. 8.3а).
Рис. 8.9. Ринок житла
Особливість ринку наявного житла полягає в тому, що в короткостроковому періоді його пропозиція є фіксованою величиною, оскільки існує певний житловий фонд, який не можна швидко змінити у відповідь на зміну ринкових цін. Тому на рис. 8.3а крива пропозиції наявного житла має вигляд вертикальної лінії.
Поряд із пропозицією наявного житла існує пропозиція нового житла, (рис. 8.3б). Яка залежить від цін, що сформувалися на ринку наявного житла. Пряму залежність пропозиції нового житла від його ціни унаочнює рис. 8.3б.
Чим вищою є ціна житла, тим більша прибутковість житлового будівництва і тим більше є стимулів будувати нове житло, тобто вкладати інвестиції в житлове будівництво. Це означає, що інвестиції в житлове будівництво знаходяться в прямій залежності від ціни житла, яка встановлюється на ринку наявного житла.
Якщо пропозиція наявного житла є відносно фіксованою величиною, то попит на наявне житло може змінюватися. Наприклад, він може зростати внаслідок збільшення сукупного доходу (тобто ВВП) і чисельності населення. Коли це відбувається, то ціни на наявне житло підвищуються, що збільшує інвестиції в житлове будівництво. Так, на рис. 8.3а показано, як під впливом зазначених чинників відбувається зміщення кривої попиту на наявне житло вправо, що викликає зростання ціни житла від P1 до P2. З рисунка 8.3б видно, що внаслідок зростання цін на наявне житло пропозиція нового житла збільшується, тобто збільшуються інвестиції у житлове будівництво від I1 до I2.
Серед чинників, які впливають на попит на житло і, як наслідок, на його ціну та інвестиції в житлове будівництво, важливу роль відіграє реальна процентна ставка. Це пояснюється тим, що багато людей, щоб купити житло, беруть позику, вартість якої визначається процентною ставкою. Навіть та частина людей, яка спроможна купити житло за рахунок власних коштів, не використовуючи позики, несе альтернативні витрати у вигляді втраченого процента від вкладання цих коштів в інші активи. Якщо процентна ставка знижується, то витрати, пов’язані з купівлею житла, зменшуються. Це збільшує попит, який спричинює зростання цін на житло та інвестиції у житлове будівництво. Отже, між реальною процентною ставкою та інвестиціями у житлове будівництво існує обернена залежність.
У підсумку, функцію інвестицій у житлове будівництво можна виразити так:
, (8.14)
де Y — валовий внутрішній продукт; РО — кількість населення.
Функція інвестицій у запаси
Інвестиції у запаси — це зміна величини запасів. Віднесення зміни величини запасів до інвестицій випливає із загального визначення інвестицій як витрат на продукцію, що не використовується на споживання в поточному періоді. Запаси можуть збільшуватися або зменшуватися. В першому випадку інвестиції зростають, в іншому — скорочуються.
Запаси, що їх тримають підприємства, складаються із сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Вони є одним із найменших компонентів інвестиційних витрат, але наймінливішим. Фірми створюють запаси з метою підтримання запланованих обсягів виробництва та реалізації продукції. Зі збільшенням обсягів виробництва фірми збільшують свої запаси, оскільки за цих умов зростають потреби в сировині та матеріалах і більша кількість продукції перебуває в процесі незавершеного виробництва. Зі зниженням обсягів виробництва фірми зменшують запаси. Отже, інвестиції у запаси знаходяться в прямій залежності від обсягів виробництва. Це можна подати таким чином:
(8.15)
де — інвестиції у запаси; — граничний коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць змінюються інвестиції у запаси у разі зміни ВВП на одиницю.
Утримання запасів пов’язано з певними витратами. Вони можуть включати: процентні виплати, страхові виплати, оплатуоренди залучених складських приміщень або амортизаційні витратиза використання власних приміщень тощо. Найважливішим елемен- том витрат, пов’язаних з утриманням запасів, є процентні виплати, які залежать від рівня процентної ставки. Незалежно від того, бере фірма позику чи використовує власні кошти для утримання запасів, вона несе витрати у формі процента. Чим більшими є запаси, тим більші проценти витрачає фірма. Це означає, що процентна ставка впливає на рішення фірм щодо інвестицій у запаси.
Якщо процентна ставка підвищується, то витрати на утримання запасів збільшуються, що змушує фірму зменшувати їх обсяг, тобто зменшувати інвестиції у запаси. І навпаки, якщо процентна ставка падає, то витрати на утримання запасів зменшуються, що може стимулювати фірму до збільшення інвестицій у запаси. Отже, між процентною ставкою та інвестиціями в запаси існує обернена залежність. У підсумку, функцію інвестицій в запаси можна подати таким чином:
. (8.16)
8.3. Проста інвестиційна функція
Проведений аналіз засвідчує, що попит на інвестиції залежить від тих чинників, які впливають на прибутковість інвестованого капіталу. Серед всіх цих чинників особливе місце займає процентна ставка. Це пояснюється двома обставинами.
По-перше, процентна ставка є спільним чинником для всіх трьох компонентів інвестиційних витрат (інвестиції в основний капітал, у житлове будівництво, у запаси). Попит на кожний з них знаходиться в оберненій залежності від реальної процентної ставки, оскільки при її зростанні збільшуються витрати, що пов’язані з інвестуванням, і зменшується прибутковість інвестованого капіталу.
По-друге, процентна ставка є тим чинником інвестиційного попиту, на який держава може впливати, використовуючи заходи монетарної політики.
Зважаючи на ці обставини, в макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною інвестиційного попиту є лише процентна ставка. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції. Виходячи з цього проста інвестиційна функція в алгебраїчній формі записується так:
(8.17)
де І — попит на інвестиції,
—автономні інвестиції, до яких відносяться інвестиції, що не залежать від процентної ставки, а перебувають під впливом інших чинників,
b — чутливість інвестицій до зміни рівня реальної процентної ставки. Вона показує, на скільки грошових одиниць обернено змінюються інвестиції при зміні процентної ставки на один пункт, тобто . Наприклад,,,,. Отже, процентна ставка зменшилася на два пункти, а інвестиції збільшилися на 100 грн. Звідси.
В простій інвестиційній функції незалежною змінною є процентна ставка, а залежною — інвестиції. При зростання процентної ставки збільшуються витрати, що пов’язані з інвестуванням, і зменшується рівень прибутковості, що скорочує кількість прибуткових інвестиційних проектів. Це зменшує сукупний попит на інвестиції. Чим вища процентна ставка (вартість інвестицій), тим менша кількість інвестиційних проектів може бути привабливою для підприємців і тим меншим є сукупний попит на інвестиції. І навпаки.
При визначенні прибутковості інвестиційних проектів застосовують різні методи: традиційний (бухгалтерський) або методи, пов’язані з дисконтуванням грошових потоків. Традиційний метод полягає у визначенні норми прибутку як відношення прибутку до інвестованого капіталу:
(8.18)
Слід враховувати, що капітал використовується протягом кількох поточних періодів. Тому при визначенні норми прибутку використовується середньорічний чистий прибуток і середньорічна вартість капіталу. Порівнюючи норму прибутку з процентною ставкою, підприємці приймають рішення щодо доцільності інвестування.
Як приклад, припустімо, що в економіці пропонується три інвестиційні проекти, які відрізняються між собою вартістю та нормою прибутку. Перший проект — вартість = 120 тис. грн, норма прибутку = 20 %; другий — вартість = 180 тис. грн, норма прибутку = 15 %; третій — вартість = 230 тис грн, норма прибутку = 10 %. Якщо процентна ставка = 18 %, то інвестиційний попит складе лише 120 тис. грн, оскільки тільки перший проект має норму прибутку, яка перевищує процентну ставку, тобто вартість інвестування. При зниженні процентної ставки до 12 % інвестиційний попит збільшиться за рахунок другого проекту і складе 300 тис. грн, а за умов зниження процентної ставки до 8 % він збільшиться за рахунок третього проекту до 530 тис. грн.
Недоліком традиційного методу є те, що він не враховує фактор часу. Зазначений недолік усувається на основі дисконтування потоків доходів і витрат, в результаті чого визначається теперішня вартість майбутніх прибутків. Серед методів дисконтування потоків прибутку найкращим вважається метод чистої дисконтованої вартості. Згідно з цим методом прибутковість інвестиційного проекту визначається як різниця між дисконтованою вартістю очікуваних доходів (виручки) і дисконтованого вартістю очікуваних витрат. Припустімо, що ставка дисконта дорівнює , а за перший рік реалізації проекту доход (виручка) і витрати складають відповідно ; за другийі т. д. За цих умов чисту дисконтовану вартістьпроекту можна обчислити за формулою:
(8.19)
Якщо чиста дисконтована вартість додатна , то інвестиційний проект є потенційно прибутковим; якщо вона від’ємна, то інвестиційний проект є збитковим і від нього слід відмовитися. Припустімо, як приклад, інвестиційний проект з дворічним циклом життя, в який фірма протягом першого року має вкласти 1000 грн інвестиційних коштів, а через рік отримати доход 1400 грн. Якщо ставка дисконта дорівнює 20 %, то чиста дисконтована вартість проекту складе:
.
Якщо дисконтна ставка зменшиться до 10 %, то чиста дисконтована вартість збільшиться:
.
Отже, чим нижча процентна ставка, тим більша чиста дисконтована вартість інвестиційного проекту, тим більша схильність у підприємців до інвестування.
Незалежно від того, яким методом оцінюється прибутковість інвестиційних проектів спільним є те, що між процентною ставкою і попитом на інвестиції існує обернена залежність. За традиційним методом процентна ставка слугує нижньою межею норми прибутковості проектів, в які підприємцям вигідно вкладати інвестиції. Чим нижча процентна ставка, тим більша кількість інвестиційних проектів стає об’єктом попиту. Згідно з методом чистої дисконтованої вартості процентна ставка безпосередньо впливає на прибутковість інвестиційного проекту. Чим нижча ставка дисконту, тим більшими є чиста дисконтована вартість і попит на інвестиції.
Рис. 8.4. Вплив процентної Рис. 8.5. Вплив інших чинників ставки на інвестиції на інвестиції
На рис. 8.4 зображено графік інвестиційної функції, який узагальнює обернену залежність інвестицій від реальної процентної ставки. Він показує, що при зниженні процентної ставки від доінвестиції збільшуються віддо. У зв’язку з цим крива інвестиційного попиту має від’ємний нахил і свідчить про те, що інвестиції є спадною функцією від процентної ставки.
Положення кривої інвестиційного попиту на графіку визначається в першу чергу її нахилом, який залежить від величини у рівнянні (8.17). Якщо інвестиції дуже чутливі до зміни рівня процентної ставки, то незначне зниження процентної ставки спричиняє велике збільшення інвестицій. За цих умов крива інвестиційного попиту буде тяжіти до горизонтальної лінії. І навпаки, якщо інвестиції малочутливі до зміни процентної ставки, то крива інвестиційного попиту буде тяжіти до вертикальної лінії.
Але на положення кривої інвестиційного попиту впливають й інші чинники. До них відносяться всі інші (крім процентної ставки) чинники, які впливаючи на прибутковість інвестицій, змінюють величину автономних інвестицій. На рис. 8.5 зміна величини автономних інвестицій зміщує криву інвестиційного попиту у відповідний бік. Так, збільшення автономних інвестицій означає, що для кожного рівня процентної ставки підприємства збільшують свій попит на інвестиції, внаслідок чого крива інвестиційного попиту зміщується вправо. І навпаки, вона зміщується вліво, якщо автономні інвестиції зменшуються.
На величину автономних інвестицій впливає багато чинників. Серед них можна виділити такі: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування.
Технічний прогрес. Технічний прогрес є головним фактором економічного зростання. Він проявляється, в основному через створення нових, ефективніших засобів виробництва або модернізацію існуючих. Викликаючи якісні зміни в основному капіталі, технічний прогрес забезпечує підвищення граничної продуктивності факторів виробництва і зменшення їх граничних витрат . В залежності від того, на які фактори виробництва впливає технічний прогрес, він поділяється на трудозберігальний, або капіталозберігальний. В першому випадку зростає гранична продуктивність праці, в іншому – гранична продуктивність капіталу. Але незалежно від того який фактор виробництва зберігається, у підсумку технічний прогрес зменшує витрати на виробництво продукції і збільшує прибутковість інвестованого капіталу, що викликає збільшення попиту інвестиції за даної процентної ставки.
Рівень забезпеченості основним капіталом.Якщо виробничі потужності галузі дозволяють їй повністю задовольняти попит на свою продукцію, то зростання інвестицій в цю галузь буде стримуватися. І навпаки, якщо за повного використання наявних виробничих потужностей попит на продукцію галузі задовольняється не повністю, то це буде спонукати підприємців до збільшення обсягів виробництва за рахунок збільшення капіталу, що спричиняє зростання попиту на інвестиції за даної процентної ставки.
Отже, попит на інвестиції залежить від співвідношення між виробництвом ВВП та основним капіталом. Ця ідея спирається на модель акселератора, найпростішу форму якої можна записати так:
+d·(8.20)
де — обсяг інвестицій (валових),
— коефіцієнт акселерації,
— приріст ВВП за періодt
— чисті інвестиції за періодt
d·- відновлювальні інвестиції (амортизація) за періодt.
Основним елементом рівняння (8.20) є коефіцієнт акселерації, який показує на скільки одиниць змінюються інвестиції при зміні ВВП на одиницю. Залежність, яку описує рівняння (8.20), означає, що підприємства намагаються зберігати певні співвідношення між основним капіталом і обсягом виробництва. Оскільки ВВП є нестабільною величиною, то це обумовлює і нестабільність інвестицій: у період пожвавлення економіки інвестиції збільшуються , у період рецесії – зменшуються.
Податки на підприємців. В процесі прийняття інвестиційних рішень підприємці беруть до уваги не валовий, а чистий прибуток, при обчисленні якого від валового прибутку віднімаються податки. За цих умов при збільшенні податків чистий прибуток зменшується, що послаблює мотивацію підприємців до інвестування. І навпаки, зменшення податків спричиняє збільшення чистого прибутку, що посилює їх схильність до інвестування.
Ділові очікування. Підприємці, ухвалюючи інвестиційні рішення, спираються на прибуток, який вони очікують отримати у майбутньому, тобто впродовж часу, протягом якого буде використовуватися інвестований капітал. Це означає, що їх інвестиційні рішення залежить від ділової активності, яку вони очікують у майбутньому. Ці очікування можуть бути оптимістичними або песимістичними. Оптимістичні очікування щодо рівня ділової активності збільшують інвестиційний попит підприємців, песимістичні — зменшують їх бажання інвестувати.
Важливу роль у визначенні рівня ділової активності відіграє ринок акцій, який показує зв’язок між динамікою курсів акцій і станом ділової активності в економіці. Якщо курс акцій зростає, то це свідчить про підвищення ділової активності, що породжує у інвесторів оптимістичні очікування. І навпаки.
8.2. Чинники, що впливають на інвестиційний попит
РОЗДІЛ 8. ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ
8.1. Роль інвестицій в економіці.
Як ми знаємо, інвестиції – це витрати, які здійснюються економічними суб’єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передмовою нагромадження капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва (будівельних матеріалів, машин , устаткування, приладів, інструментів тощо). Ця обставина означає, що інвестиції впливають на економіку за двома напрямами.
Перший напрям пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. Він збільшується за умов, якщо обсяг інвестицій в наступному періоді (It) збільшується порівняно з попереднім періодом (It-1). Наприклад, якщо в попередньому періоді інвестиції складали It-1, а в наступному – It, то різниця між ними відображає приріст інвестицій в періоді t, порівняно з періодом t-1 , тобто ΔIt =It–It-1.
Приріст інвестицій – це приріст попиту на інвестиційні товари, який є компонентом сукупного попиту. У зв’язку з цим збільшення інвестиційного попиту при інших незмінних умовах викликає зростання сукупного попиту і обсягів виробництва, тобто ВВП. Отже, першим результатом зростання інвестицій є збільшення сукупного попиту і ВВП в короткостроковому періоді.
Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов’язаний з капіталоутворенням. Пригадаємо, що інвестиції – це потік, а капітал – запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перетворення інвестицій в капітал. Тому кожна одиниця інвестицій, тобто потоку, збільшує капітал, тобто запас, теж на одиницю. Але це не означає, що обсяг капіталу стає більшим на величину інвестицій. Слід враховувати, що наявний капітал постійно зношується в процесі виробництва і вимагає відновлювальних інвестицій. Це означає, що обсяг капіталу формується під впливом двох протилежних сил: інвестування, яке збільшує обсяг капіталу, і зношення (амортизація), яке зменшує обсяг капіталу.
Щоб зрозуміти зв’язок між інвестиціями і обсягом капіталу, слід враховувати відмінність між чистими та валовими інвестиціями. До чистих інвестицій відносяться такі витрати, які спрямовуються лише на створення нового, тобто додаткового капіталу (будівництво заводу або цеха, житла доріг, придбання додаткових машин, устаткування тощо). Валові інвестиції охоплюють як створення нового капіталу так і заміну зношеного капіталу новими капітальними засобами. Виходячи з цього валові інвестиції можна визначити за такою формулою:
(8.1)
де – відповідно валові та чисті інвестиції за періодt
d – норма амортизації, яка відображає ту частку, на яку щорічно зношується капітал,
Kt – середня вартість капіталу за період t,
d.Kt –вартість амортизованого капіталу, тобто зношеного в процесі виробництва за період t.
Рівняння (8.1) свідчить, що чисті інвестиції – це така частина валових інвестицій, яка відображає їх перевищення порівняно з вартістю зношеного капіталу. Тому, спираючись на рівняння (8.1), чисті інвестиції можна визначати за такою формулою:
(8.2)
У свою чергу перевищення валових інвестицій над вартістю амортизованого капіталу дорівнює створенню нового, тобто визначає приріст капіталу. Отже, приріст капіталу залежить не від валових, а від чистих інвестицій:
(8.3)
Якщо до обсягів капіталу на кінець попереднього періоду (або на початок наступного періоду) додати приріст капіталу (чисті інвестиції) в наступному періоді, то можна визначити обсяг капіталу на кінець наступного періоду:
(8.4)
Приріст капіталу збільшує виробничі потужності економіки, тобто довгострокову сукупну пропозицію, яка дорівнює потенційному ВВП. Але при цьому слід підкреслити, що вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП відбувається не один до одного, а згідно з граничною продуктивністю капіталу (граничним продуктом капіталу).
Гранична продуктивність капіталу відображає приріст продукту, що припадає на додаткову одиницю капіталу за незмінної кількості інших факторів виробництва (головним чином – праці):
(8.5)
де МРК – граничний продукт капіталу
Перший член правої частини рівняння (8.5) – це обсяг продукту, виробленого за К+1 одиниць капіталу і L одиниць праці; другий член – обсяг продукту, виробленого за К одиниць капіталу і L одиниць праці. Отже, рівняння (8.5) свідчить, що граничний продукт капіталу є різницею між обсягом продукту, виготовленого за К +1 одиниць капіталу і обсягом продукту, виготовленого за К одиниць капіталу.
Залежність продукту від капіталу демонструє виробнича функція (див. рис. 8.1).Y
MPK
K
Рисунок 8.1. Виробнича функція.
Виробнича функція, що представлена на рис. 8.1, показує як обсяг продукту залежить від обсягу капіталу при незмінній кількості праці. Вона свідчить, що в міру збільшення обсягів капіталу його гранична продуктивність (МРК) зменшується, тобто падає швидкість зростання продукту, яке спричиняється зростанням капіталу. Така залежність притаманна також іншим факторам виробництва. Це означає, що існує закон спадної віддачі змінного фактора виробництва, в тому числі і капіталу.
Поряд з цим слід зауважити, що застосування показника граничного продукту капіталу в натуральних одиницях можливе лише на абстрактно теоретичному рівні. На конкретному рівні ми маємо справу з грошовими одиницями. Тому щоб пов’язати між собою зростання ВВП і приріст капіталу, потрібно перейти до показника, який відображає вартість граничного продукту капіталу. Такий показником є гранична виручка від використання капіталу (МRK). Вона відображає приріст виручки від реалізації продукції, що припадає на одну грошову одиницю прирісту капіталу.
Тепер ми можимо визначити вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП за формулою:
(8.6)
Із розділу 4.1 ми знаємо, що фактичний ВВП визначається потенційним ВВП лише як тенденція, тобто в довгостроковому періоді. Отже, якщо першим результатом зростання інвестицій є зростання сукупного попиту і обсягів виробництва в короткостроковому періоді, то іншим його результатом є збільшення обсягів капіталу і потенційного ВВП в довгостроковому періоді.
Доцільно звернути увагу на те, що інвестиції по-різному впливають на збільшення ВВП в короткостроковому і довгостроковому періодах. В короткостроковому періоді на зростання сукупного попиту і обсягів виробництва впливає приріст валових інвестицій порівняно з попереднім періодом. В довгостроковому періоді зростання обсягів капіталу залежить не від приросту інвестицій, а від обсягу чистих інвестицій, тобто від співвідношення між валовими інвестиціями та вартістю зношеного капіталу (амортизацією). Це співвідношення визначає економічну динаміку, тобто здатність економіки нарощувати або зменшувати свої виробничі потужності.
Здатність економіки до нарощування своїх виробничих потужностей може виникати лише за умов, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (). За таких умов чисті інвестиції є додатної величиною. Тому збільшується обсяг капіталу, довгострокова сукупна пропозиція і потенційний ВВП. Якщо при цьому валові інвестиції збільшуються, тобто, то при інших незмінних умовах буде зростати і сукупний попит, що викликає збільшення обсягів виробництва, тобто ВВП.
Наприклад, згідно з даними Госкомстата України у 1999 р. валове нагромадження основного капіталу (валові інвестиції) в економіці країни становили 25131 млн.грн., а споживання основного капіталу (амортизація) в цьому році склало 23230 млн.грн. Це означає, що в 1999 р. чисті інвестиції в основний капітал дорівнювали в Україні 1901 млн.грн. На цю величину відбувся приріст основного капіталу, що відповідно з його граничною продуктивністю збільшило виробничі потужності економіки. Статистикк свідчить, що у 1999 р. в Україні практично припинився спад виробництва, а з 2000 року почалося зростання економіки.
Протилежна ситуація виникає за умов, коли валові інвестиції менші, ніж амортизація . Це означає, що чисті інвестиції є від’ємною величиною і тому капіталу споживається більше ніж нагромаджується. Таке явище називають дезінвестуванням. Оскільки амортизація перевищує валові інвестиції, то це призводить до скорочення виробничих потужностей в економіці. Крім того, виникнення дефіциту валових інвестицій свідчить , що обсяг інвестицій в економіці зменшується порівняно з попереднім періодом, тобто. При інших незмінних умовах це викликає скорочення сукупного попиту і обсягів виробництва, тобто ВВП.
В подібній ситуації знаходилася економіка США у роки Великої депресії, тобто протягом 1929 – 1933 рр. Так, у 1933 р. валові інвестиції в цій країні дорівнювали 1,6 млрд. дол., а споживання основного капіталу протягом цього року становило 7,6 млрд.дол. Отже, скорочення чистих інвестицій склало 6 млрд.дол. Аналогічна ситуація спостерігалася протягом всього періоду Великої депресії. Внаслідок цього обсяг виробництва впав на 30%, безробіття виросло до 25%, а ціни впали на 25%.
Визначити чинники, що впливають на інвестиційний попит, означає побудувати відповідну функцію інвестицій. Але при цьому слід враховувати, що інвестиції є неоднорідною системою, оскільки складаються з кількох компонентів, кожний з яких має свої особливості. У зв’язку з цим при визначенні чинників, що впливають на інвестиційний попит, доцільно всі інвестиції структуризувати за трьома компонентами: інвестиції в основний капітал (виробничі інвестиції), інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в запаси (товарно-матеріальні запаси).
Центральне місце серед всіх інвестицій займають інвестиції в основний капітал. Аксіомою є положення про те, що підприємці інвестують з метою максимізації прибутку. На загальному рівні дане положення ніхто не заперечує. Але на конкретному рівні, тобто на рівні втілення цього положення в інвестиційну функцію, в макроекономічній теорії не існує єдиного підходу. Серед ріних підходів до вирішення даної проблеми найбільшої уваги заслуговують кейнсіанський і неокласичний.
Кейнсіанська функція інвестицій.
В основі кейнсіанського підходу до функції інвестицій в основний капітал лежать три передумови. По-перше, коли хтось інвестує, то він орієнтується не на валовий, а чистий прибуток від інвестування. При цьому під чистим прибутком Кейнс розумів чисту виручку, яка залишається після відшкодування поточних витрат та амортизаційних відрахувань.
По-друге, оскільки інвестиції приносять результати не в тому періоді, в якому вони здійснюються, а в майбутньому періоді, то Кейнс виходить із необхідності спиратися на прибуток який очікується отримати протягом всього строку служби основного капіталу. Він звертав на це особливу увагу, оскільки до нього дане питання не мало чіткого рішення. Висновок про використання очікуваних прибутків враховує фактор часу і тому обумовлює необхідність дисконтування майбутніх прибутків, тобто визначення і підсумковування їх теперішньої вартості. Кейнс оцінював це як вплив майбутнього на теперішнє.
По-третє, Кейнс називає об’єкт інвестування капітальним майном. При визначенні вартості капітального майна він враховує не вартість його придбання, а його відновлену вартість. Вона, як відомо обумовлюється витратами на його заміщення, які у майбутньому можуть зростати у зв’язку із зростанням цін.
Оскільки метою інвестування є збільшення прибутку, то це передбачає співставлення інвестиційних витрат і вигод від інвестування. Попит виникає лише на такі інвестиції, вигоди від яких у формі прибутку перевищують інвестиційні витрати. У Кейнса інвестиційними витратами є вартість капітального майна, а вигодами від інвестування – дисконтова на вартість очікуваних прибутків. При їх співставленні Кейнс використовує категорію, яка має назву « гранична ефективність капіталу».
За своїм визначенням гранична ефективність капіталу – це така ставка дисконту, що урівноважує дисконтовану вартість прибутків, які очікується отримати від використання капітального майна. Для формалізації наведеного визначення запишемо рівняння, яке відображає тотожність між вартістю капітального майна і дисконтованою вартістю очікуваних прибутків:
(8.7)
де К – вартість капітального майна (інвестиційного проекту),
PR – очікуваний прибуток (чистий ),
R – гранична ефективність капіталу,
t – роки, протягом яких має використовуватися капітальне майно (реалізується інвестиційний проект).
Формула (8.7) свідчить про те, що гранична ефективність капіталу залежить від норми прибутковості капітального майна, тобто від PR/К. Чим вище норма прибутковості капітального майна, тим вищою є та ставка дисконту яка здатна врівноважувати вартість капітального майна з дисконтованою вартістю очікуваних прибутків. І навпаки, чим нижчою є норма прибутковості капітального майна, тим нижчою є зазначена ставка дисконту.
Оскільки кожний вид капітального майна має неоднакову норму прибутковості, то це відповідно впливає на їх граничну ефективність. У зв’язку з цим слід розрізняти граничну ефективність індивідуального капіталу і граничну ефективність сукупного капіталу. Найбільшу граничну ефективність індивідуальних капіталів Кейнс розглядав в якості граничної ефективності сукупного капіталу.
Виникає питання, яку роль відіграє гранична ефективність капіталу? В кейнсіанській функції інвестицій вона слугує верхнею межею для процентної ставки, яка формується на ринку позичкового капіталу і визначає вартість інвестицій. Якщо процентна ставка буде дорівнювати граничній ефективності капітала, тобто і = R, то в цьому випадку спостерігається тотожність між дисконтованою вартістю очікуваних прибутків та вартістю капітального майна і забезпечується проста окупність інвестицій без будь-якої вигоди для інвестора.Щоб вкладання інвестицій у відповідний вид капітального майна було вигідним, процентна ставка має бути нижчою за граничну ефективність капіталу, тобто і < R. Як випливає із рівняння(8.7), лише за цих умов дисконтована вартість очікуваних прибутків перевищить вартість капітального майна, а інвестор крім окупності своїх коштів отримає додатковий прибуток.
Отже з одного боку, ми маємо процентну ставку, яка відображає ринкову ціну інвестицій, з іншого – граничну ефективність капіталу, яка відіграє роль верхньої межі процентної ставки. Чим більше процентна ставка переменшує граничну ефективність капіталу, тим більше дисконтова на вартість очікуваних прибутків перевищує вартість капітального майна і тим більшим є попит на інвестиції.
Для ілюстрації залежності інвестицій від ставки проценту і граничної ефективності капіталу побудуємо графік (рис.8.2). На горизонтальній осі цього графіку розміщено чотири інвестиційних проекти з вартістю І1,І2 ,І3 ,І4, гранична ефективність капіталу яких складає відповідно 20%, 18%, 12%, 8%. На вертикальній осі графіка відкладена процентна ставка, яка зростає від 5% до 20%. При цьому верхню межею для процентних ставок, за яких інвестиції є економічно доцільними, слугує гранична ефективність сукупного капіталу, що складає 20% і дорівнює граничній ефективності першого інвестиційного проекту.
і
20% R
15%
0
І1 І2 І3 І4 І
Рис. 8.2. Графік сукупного попиту на інвестиції.
Якщо прокоментувати рис. (8.2) словами Кейнса, то можно сказати так: обсяг сукупних інвестицій буде намагатися зростати до тих пір, поки не залишиться більше таких інвестиційних проектів, гранична ефективність яких перевищувала б процентну ставку. Згідно з наведеним графіком, якщо процентна ставка складає 20%, то інвестиційний попит дорівнює нулю, оскільки не існує інвестиційних проектів, гранична ефективність яких перевищує процентну ставку. При зниженні процентної ставки до 15% економічно доцільними будуть інвестиції в перший та другий проекти, гранична ефективність яких дорівнює відповідно 20% і 18%, тобто вище 15%.В цьому випадку інвестиційний попит складе І1+І2 .При зниженні процентної ставки до 10% , інвестиційний попит збільшиться до І1+І2 +І 3, а зниження процентної ставки до 5% збільшить інвестиційний попит до І1+І2 +І 3 +І4..
Спираючись на рисунок(8.2), можно зробити висновок, що інвестиційний попит зростає в міру зниження процентної ставки. Це свідчить про те, що інвестиції знаходяться в оберненій залежності від процентної ставки, рівень якої не може перевищувати граничну ефективність капіталу. Виходячи з цього, кейнсіанську функцію інвестицій можно виразити такою формулою:
(8.8)
Что такое инвестиционная функция? (с рисунком)
Инвестиционная функция — это концепция или стратегия в экономической науке, которая помогает определить связь между сдвигами в национальном доходе и моделями инвестиций, которые имеют место в данной конкретной национальной экономике. В ситуации такого типа функцией будет любая переменная в рамках экономики, которая будет мотивировать инвесторов изменить свои типичные покупательские и торговые привычки, чтобы либо воспользоваться экономическим сдвигом в заявке, чтобы увеличить свою прибыль, либо минимизировать сумму убытков, понесенных в результате этого сдвига.При взвешивании переменных инвестор будет учитывать текущий уровень валового внутреннего продукта (ВВП), а также средние процентные ставки, которые в настоящее время применяются в экономике.
Инвестиционная функция призвана объяснить, как изменение национального дохода вызывает изменение в том, как инвесторы торгуют на рынке.Идея инвестиционной функции состоит в том, чтобы объяснить, как некоторое изменение национального дохода, в свою очередь, вызывает изменения в том, как инвесторы торгуют на различных рынках в этой стране. Для этого важно напрямую связать изменения на рынке с событиями, происходящими в экономике в целом. Например, если потребители внезапно откажутся от товаров, производимых одной отраслью, в пользу товаров, производимых другой, это вызовет значительные изменения в способах торговли инвестициями.Инвесторы будут пытаться продать акции, относящиеся к предыдущей отрасли, быстро, прежде чем стоимость каждой акции начнет падать. В то же время инвесторы, мало обращавшие внимания на последнюю отрасль, начнут покупать акции, относящиеся к этой отрасли, до того, как экономический сдвиг заставит цены на эти акции начать быстро расти.
Понимание этой концепции также важно для предприятий, работающих в разных отраслях.Принимая во внимание факторы, которые могут повлиять на ход национального дохода, такие как технологические изменения, вызывающие некоторые изменения в валовом внутреннем продукте, корпорации могут позиционировать себя, чтобы максимально использовать эти ожидаемые изменения. Иногда это означает смещение производства разных продуктов вверх или вниз, чтобы приспособиться к предстоящим изменениям. Когда это будет выполнено успешно, акции, выпущенные компанией, с большей вероятностью сохранят стоимость и не приведут к значительному падению цены акций.
Экономисты также рассматривают его как средство оценки долгосрочных результатов того, насколько серьезное изменение национального дохода повлияет на активность на рынке. Это облегчает проектирование, когда реакция на изменения национального дохода может создать экономические обстоятельства, которые могут ухудшить экономику и, возможно, ввергнуть страну в период рецессии.Точно прогнозируя инвестиционную функцию, экономисты также могут найти способы минимизировать уровень воздействия или определить средства сокращения периода рецессии, позволяя как национальной экономике, так и рынку восстановиться раньше, чем позже, благодаря политика, проводимая национальным правительством.
.инвестиционная функция — это … Что такое инвестиционная функция?
Инвестиционная функция — Инвестиционная функция представляет собой сводку переменных, которые влияют на уровни совокупных инвестиций. Его можно формализовать следующим образом: I = I (r, ΔY, q) + +, где r — реальная процентная ставка, Y — ВВП, а q — Тобин s q. Знаки под…… Wikipedia
инвестиционная функция — функция, используемая для выражения инвестиций в зависимости от объема доступного дохода (экономика)… Современный английский словарь
функция — 1.Существительное имеет ряд технических значений в математике и информационных технологиях и приобрело общие значения, которые заставили Фаулера (1926) классифицировать его как популяризируемую технику. Как существительное, оно часто используется в некоторой степени…… Современное английское употребление
Инвестиции — или инвестирование [британский и американский английский, соответственно.] — это термин, имеющий несколько тесно связанных значений в управлении бизнесом, финансах и экономике, связанных с сохранением или отложением потребления.Инвестиции — это выбор человека для…… Wikipedia
Инвестиционный банкинг — Инвестиционные банки получают прибыль от компаний и правительств путем привлечения денег путем выпуска и продажи ценных бумаг на рынках капитала (как акций, так и облигаций), а также предоставления консультаций по таким операциям, как слияния и поглощения. Для выполнения… Википедия
инвестиция — / в жилет меунт /, н. 1. вложение денег или капитала с целью получения прибыльной прибыли в виде процентов, дохода или повышения стоимости.2. конкретный случай или способ инвестирования. 3. Вещь, в которую инвестировано, как бизнес, количество…… Универсал
Инвестиционная стратегия — В финансах инвестиционная стратегия — это набор правил, поведения или процедур, предназначенных для руководства при выборе инвестором инвестиционного портфеля. Обычно стратегия строится вокруг компромисса между инвестором и доходом от риска: некоторые инвесторы…… Wikipedia
функция — [[t] fʌ̱ŋkʃ (ə) n [/ t]] ♦♦ функции, функционирование, функционирование 1) N COUNT: with supp. Функция чего-то или кого-то — это полезная вещь, которую они делают или предназначены сделать.Основная функция торговых банков — привлечение капитала для промышленности… Словарь английского языка
инвестиционный центр — подразделение организации, в котором капитальные затраты производятся по указанию руководства, контролирующего этот инвестиционный центр. Размер и характер инвестиционных центров определяется отдельными организациями; они могут быть…… Бухгалтерский словарь
Линия инвестиционных продуктов (IPML) — Линия требуемой доходности для инвестиционных проектов как функция бета (недиверсифицируемый риск).The New York Times Financial Glossary… Финансовые и коммерческие термины
линейка инвестиционных продуктов — (IPL) Линия требуемой доходности для инвестиционных проектов как функция бета (недиверсифицируемый риск). Bloomberg Financial Dictionary… Финансовые и коммерческие термины
инвестиционная функция — это … Что такое инвестиционная функция?
Инвестиционная функция — Инвестиционная функция представляет собой сводку переменных, которые влияют на уровни совокупных инвестиций. Его можно формализовать следующим образом: I = I (r, ΔY, q) + +, где r — реальная процентная ставка, Y — ВВП, а q — Тобин s q. Знаки под…… Wikipedia
инвестиционная функция — функция, используемая для выражения инвестиций в зависимости от объема доступного дохода (экономика)… Современный английский словарь
функция — 1.Существительное имеет ряд технических значений в математике и информационных технологиях и приобрело общие значения, которые заставили Фаулера (1926) классифицировать его как популяризируемую технику. Как существительное, оно часто используется в некоторой степени…… Современное английское употребление
Инвестиции — или инвестирование [британский и американский английский, соответственно.] — это термин, имеющий несколько тесно связанных значений в управлении бизнесом, финансах и экономике, связанных с сохранением или отложением потребления.Инвестиции — это выбор человека для…… Wikipedia
Инвестиционный банкинг — Инвестиционные банки получают прибыль от компаний и правительств путем привлечения денег путем выпуска и продажи ценных бумаг на рынках капитала (как акций, так и облигаций), а также предоставления консультаций по таким операциям, как слияния и поглощения. Для выполнения… Википедия
инвестиция — / в жилет меунт /, н. 1. вложение денег или капитала с целью получения прибыльной прибыли в виде процентов, дохода или повышения стоимости.2. конкретный случай или способ инвестирования. 3. Вещь, в которую инвестировано, как бизнес, количество…… Универсал
Инвестиционная стратегия — В финансах инвестиционная стратегия — это набор правил, поведения или процедур, предназначенных для руководства при выборе инвестором инвестиционного портфеля. Обычно стратегия строится вокруг компромисса между инвестором и доходом от риска: некоторые инвесторы…… Wikipedia
функция — [[t] fʌ̱ŋkʃ (ə) n [/ t]] ♦♦ функции, функционирование, функционирование 1) N COUNT: with supp. Функция чего-то или кого-то — это полезная вещь, которую они делают или предназначены сделать.Основная функция торговых банков — привлечение капитала для промышленности… Словарь английского языка
инвестиционный центр — подразделение организации, в котором капитальные затраты производятся по указанию руководства, контролирующего этот инвестиционный центр. Размер и характер инвестиционных центров определяется отдельными организациями; они могут быть…… Бухгалтерский словарь
Линия инвестиционных продуктов (IPML) — Линия требуемой доходности для инвестиционных проектов как функция бета (недиверсифицируемый риск).The New York Times Financial Glossary… Финансовые и коммерческие термины
линейка инвестиционных продуктов — (IPL) Линия требуемой доходности для инвестиционных проектов как функция бета (недиверсифицируемый риск). Bloomberg Financial Dictionary… Финансовые и коммерческие термины
PPT — Инвестиционная функция и потребление как функция реального национального дохода. Презентация в PowerPoint
Инвестиционная функция и потребление как функция реального национального дохода JASACCO
Детерминанты инвестиций • Исторически • Инвестиции имели был более изменчивым, чем потребление • Почему?
Введение в инвестиции и их детерминанты Начальный — Что такое инвестиции в контексте потребления и ВВП? C + I + G + (XM) = ВВП в реальном потреблении • Менее изменчивый / более последовательный • Потребительские расходы в меньшей степени зависят от того, как экономика выглядит в будущем • Люди всегда будут тратить Реальные инвестиции • Более изменчивые во времени • Основаны на решениях деловых людей относительно переменные / субъективные элементы экономики • Ожидания играют роль в инвестиционной функции — они объясняют нестабильность инвестиций во времени.
Функция запланированных инвестиций Инвестиции зависят от процентной ставки Помните о «классических экономистах». Высокая процентная ставка / Низкая инвестиционная процентная ставка Низкая / Высокая инвестиционная ставка. . Когда вы инвестируете? Инвестиции являются прибыльными, если норма доходности превышает альтернативную стоимость (процентную ставку) инвестиции.
Решение об инвестировании Решение фирмы инвестировать в оборудование или строительство — это просто решение, основанное на предельных выгодах и предельных затратах.Предельная выгода от инвестиций — это ожидаемая реальная норма прибыли (R), которую фирма ожидает получить на свои расходы. Предельная стоимость инвестиции — это реальная процентная ставка (I) или стоимость заимствования. Полезное правило Если процентная ставка%> Реальная процентная ставка%, делайте инвестиции. Если процентная ставка% <реальная процентная ставка%, не вкладывайте деньги.
График планируемых инвестиций Планируемая годовая процентная ставка инвестиций (процентов в год) (триллионы долларов) 15.2 14 .3 13 .4 12 .5 11 .6 10 .7 9 .8 8 .9 7 1,0 6 1,1 i% вверх, инвестиции уменьшились i% вниз, инвестиции увеличились
I запланированные инвестиции Так же, как спрос , Инвестиции увеличиваются по мере падения цены. По мере падения процентной ставки больше инвестиционных возможностей становится более прибыльным, и наоборот. 15 14 13 12 11 10 Процентная ставка (в процентах в год) 9 8 7 6 0 .1 .2 .3 .4 .5 .6 .7 .8 .9 1,0 1,1 Планируемые инвестиции в год (триллионы долларов)
Детерминанты инвестиций • Что вызывает изменение инвестиционной функции? • При изменении любого непроцентного детерминанта инвестиций функция инвестирования (I) изменится.1) Ожидания-? 2) Технология производства -? 3) Бизнес налоги-? * Изменение процентной ставки не повлияет на инвестиционную функцию. Вы будете перемещаться по функции только вверх и вниз.
I1 График изменений инвестиций Прогноз положительной прибыли Процентная ставка (в процентах в год) r1 I2 I1 I2 Планируемые инвестиции в год (триллионы долларов)
r1 I1 I2 I2 I1 График изменений ставки увеличения инвестиционных налогов процентов (в процентах в год) Планируемые инвестиции в год (триллионы долларов)
Функция потребления от реального национального дохода Мы рассмотрели потребление на основе уровня RDI в год.Это был анализ одного человека / семьи. Теперь необходимо создать модель функции потребления для всей макроэкономики. Необходимо внести изменения в RDI в RNI (выход)
C = Y Контрольная линия 45 ° C Автономное потребление 45 ° Потребление как функция реального Национальный доход «Y» = реальный национальный доход (выпуск) C является функцией реального национального дохода. Предположим, что MPC = 0,8 2,5 2,0 Там, где «C» пересекает линию 45 °, расходы на потребление равны реальному национальному доходу * весь потребленный доход 1.5 Планируемое потребление в год (триллионы долларов) 1,0 0,5 0,3 0 0,5 1,0 1,5 2,0 2,5 Реальный национальный доход в год (выпуск) (триллионы долларов)
Потребление как функция реального национального дохода • Второй компонент частного совокупного дохода спрос — это инвестиционные расходы, I. • Помните, что равновесная процентная ставка определяется на пересечении «желаемых сбережений». • Экономия помечена буквой «S» и имеет наклон вверх.
S I Объединение потребления и инвестиций Равновесная процентная ставка определяется S и I.14 12 Процентная ставка (проценты) 10 8 6 Учитывая S&I, процентная ставка = 10%, а S&I = 0,7 трлн. 4 2 0 .3 .4 .5 .6 .7 .8 .9 1.0 1.1 Реальные инвестиции в год (триллионы долларов)
700 долларов B. Инвестиции в год Автономные по отношению к реальному национальному доходу. Эти инвестиции являются постоянными, независимо от уровня дохода 0,7 II автономны Объединение потребления и инвестиций Реальные инвестиции в год (триллионы долларов) 0 1 2 3 4 5 6 7 Реальный национальный доход в год (триллионы долларов)
C + I CC + I = Y 45o Сочетание потребления и инвестиций 6.0 5,0 4,0 Планируемое потребление в год (триллионы долларов) 3,0 1) C + I = общие запланированные расходы 2) Равновесие: C + I = Y 3) Равновесие Y = 5 триллионов долларов США 2,0 1,0 0,3 1,0 2,0 3,0 4,0 5,0 6,0 0 Реальный национальный доход в год (выпуск) (триллионы долларов)
Кейнсианское равновесие с правительством и добавленный иностранный сектор • Правительство (G) — C + I + G • Федеральное, штатное и местное • Не включает трансфертные платежи • Является автономным • Паушальные налоги = G • Паушальные налоги • Налог, который не зависит от дохода или обстоятельств налогоплательщика
Кейнсианское равновесие с правительством и иностранным сектором Добавлено • Иностранный сектор — C + I + G + X • Чистый экспорт (X) = экспорт — импорт • Автономный • Зависит от экономических условий в каждой стране
Определение равновесного реального национального дохода с чистым экспортом 8 1 2 3 4 5 6 7 Авто 9 10 Направление 4 + 5 Вкл.Auto3-4AutoAuto Net 4 + 6 + 7 + 81-9 Изменения Реальный реальный экспорт Всего запланировано Незапланированное в реальном Национальном Одноразовом Запланированном Планируемом Правительство (экспорт — Инвентаризация расходов Национальные подоходные налоги Потребление дохода Сохранение инвестиционных расходов на импорт) Изменения дохода -.1 0 .1 .3 .5 .7 .8 .9 1.1 .1 .1 .1 .1 .1 .1 .1 .1 .1 2.0 2.5 3.0 4.0 5.0 6.0 6.5 7.0 8.0 .7 .7 .7 .7 .7 .7 .7 .7 .7 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.1 1.5 1.9 2.7 3.5 4.3 4.7 5.1 5,9 1,0 1,5 2,0 3,0 4,0 5,0 5,5 6,0 7,0 2,9 3,3 3,7 4,5 5,3 6,1 6,5 6,9 7,7 -,9 -,8 -,7 -,5 -,3 -,1 0 +.1 +.3 Увеличить Увеличить Увеличить Увеличить Увеличить Ни увеличения, ни уменьшения Уменьшите
C + I + G + (XM) E ‘CE Равновесный уровень реального национального дохода 7,0 RNI
Равновесный уровень реального национального дохода • Наблюдения • Если C + I + G + X = Y (RNI) • Равновесие • Если C + I + G + X> Y (RNI) • незапланированное падение запасов (дефицит / отрицательный) • предприятия увеличивают выпуск • Y возвращается к равновесию • Если C + I + G + X
Равновесный уровень реального национального дохода Каково наше исследование потребления в реальном выражении Национальный доход и равновесие помогают в макроэкономике?
Добавить комментарий